ДИСКУСІЯ

«Бути» чи «не бути» кнайпам у старих кам’яницях

Недільний вечір. Надворі хурделить. Морозно. На вулиці — поодинокі перехожі, які поспішають чимдуж у теплі домівки, та ще кілька тупцюють на трамвайній зупинці навпроти ратуші. А біля під’їзду одного з будинків вервечкою витягнулася чимала черга, що губиться аж у його глибині. Дарма, що холод, усі терпляче чекають.

— Це у «Криївку», — якось по-змовницьки повідомила жінка, зауваживши мій подивований погляд. — Жодної вивіски на будинку чи при вході. Та знайти замасковану «Криївку» нескладно — кожен тутешній підкаже.   

— Надокучають? — цікавлюся у співрозмовниці.

— Звикли, — каже пані Анастасія. — З часу роботи ресторану жодних ексцесів не пригадую. Хоч ресторан є ресторан і зазвичай навколо вирують пристрасті, підігріті алкогольним градусом. Тут такого не побачиш: розгулятись не дозволять охоронці. Відвідувачі спокійні, не гамірні, зайвого шуму не створюють. Від такого сусідства не потерпаємо, бо ні п’яними дебошами, ні децибелами гучної музики ресторан не надокучає. З подібним радше на вулиці зустрінешся, аніж у під’їзді будинку.

Відколи почались «атаки» на «Криївку», відвідувачів побільшало. Аншлаг, як мовиться, і в «Копальні кави». Ніде яблуку впасти у «Майстерні шоколаду». 

Без солодкої візитівки древнього міста зі Львова жоден гість не їде. Знайти вільне місце  тут не тільки у вихідні, а й у будні непросто.

І раптом, як грім серед ясного неба, на засіданні Громадської ради при Львівській обласній державній адміністрації прозвучала гнівна критика начальника управління охорони культурної спадщини Львівської облдержадміністрації Валерія Потюка з вимогою закрити найбільшу у Львові мережу ресторанів. Позаяк, стверджує посадовець, «практично вся мережа, а саме ресторани «Криївка», «Гасова лямпа», «Жидівська кнайпа», «Лівий берег», «Дім легенд», «Львівська копальня кави» та інші, побудована в охоронній зоні ЮНЕСКО без дозвільної документації. Власники  компанії «!Фест», заявив пан Потюк, знищують культурну спадщину міста, що й спонукало його передати пакет відповідних документів із фіксацією порушень при будівництві у прокуратуру Галицького району Львова.

Фантазії ганьблять мільйонне місто?

Гнівний заклик посадовця — об’єднати зусилля влади і зачинити цю ганьбу — змусив подивитися неупередженим поглядом на популярні в місті ресторани, масштаби руйнування історико-архітектурної спадщини, з’ясувати, чому обласному посадовцеві «прикро ходити біля «Копальні кави», дивитися, як люди пхають  руки і чешуть одне місце Мазоху».

То за що соромно чиновнику? Не всі, звісно, фанатіють від «Криївки», але не визнати, що чимало туристів з інших міст України та з-за кордону спеціально приїжджають до Львова, щоб побувати в одному із найбільш замаскованих ресторанів (відомості про кнайпу є на міжнародному порталі для мандрівників). Не розчаровує й «Майстерня шоколаду», зате привернув увагу гурт молоді на Сербській. До бронзового Мазоха… з «інтригою» в лівій кишені, творця теорії мазохізму відомого австрійського письменника, колишнього львів’янина Леопольда фон Захер-Мазоха — черга охочих здійснити оповитий легендою «ритуал з кишенею». А в легенди вірять не лише у Львові. У мукачівському замку «Паланок» жоден відвідувач не омине бронзового господаря фортифікаційної споруди — подільського князя Федора Корятовича, не торкнувшись його вказівного пальця; а на одній із вузеньких вуличок Королівського палацу у Будапешті не один гість пробує осідлати будайського вершника, аби торкнутися конячої «гордості». Важко сказати, чи всім до вподоби еротично-батярські витівки авторів цих та інших пам’ятників. Але й гучних скандалів ніхто не вчиняє. Зрозуміти атракцію допомагає  почуття гумору. Атракція є атракція.

— Якщо суспільство категорично не сприймає такого мистецтва, то цілком реально унеможливити їх появу на міських вулицях, — вважає викладач Львівської національної академії мистецтв Галина Стеблій. — У місті не те що пам’ятник — горщик з квітами без дозволу влади не встановиш.

То, як мовиться, кожному своє: одних дратує тематичне оформлення ресторанів холдингу, а незвичні атракції вони називають хворобливими фантазіями, інші вважають креативним і концептуальним, завдяки чому  «Гасова лямпа» чи «Дім легенд» стали візитівкою Львова, побачити яку кортить багатьом.

«Примирити» історію  з гастрономією

До «Львівської копальні кави», що на площі Ринок, 10, привели не п’янкі аромати кави, а бажання подивитися на архітектурне «диво», що виростає у внутрішньому дворику палацу Любомирських, через спорудження якого виник конфлікт.

— А жодного конфлікту не було! — розповів один зі співвласників мережі Юрій Назарук. — Про нього «!Фест» довідався із… ЗМІ. Почалося все з атаки на «Лівий берег», де, начебто, знищили фрески  у підвальному приміщенні театру, в якому розташований ресторан. А як можна знищити фрески у будинку, спорудженому на початку ХХ століття, де їх ніколи не було?! Претензії щодо нищення архітектурних пам’яток та брак дозволів необгрунтовані, маємо всі необхідні погодження. Складається враження, що хтось намагається знищити ділову репутацію мережі і зруйнувати перспективний бізнес. Що виграє від того Львів? Адже щодня в ресторанах та кафе мережі понад 3 тисячі відвідувачів, за рік лише у «Криївці» побувало 800 тисяч львів’ян та гостей міста, а кількість відвідувачів закладів мережі за рік перевищила 10 мільйонів. Чомусь не подумали і про понад 1200 працівників, зайнятих легально у ресторанному бізнесі «!Фест», і чималі суми сплачених податків. Та замість займатися справами, дбати про рівень і якість обслуговування, останні місяці приймаємо делегації перевіряльників — загалом понад 60 (!). Зрештою, перш ніж розпочинати наступ на «Криївку» та інші ресторани й кафе мережі «!Фест», не завадило б зустрітися з керівництвом, безпосередньо висловити критичні зауваження, спільно обговорити гострі проблеми. Дивують заяви про брак дозвільних документів, та без них жодних робіт не проводимо. А звернулися в Міністерство культури України тому, що місцева влада не поспішала розглянути звернення «!Фесту». Нелегко працювати в ось таких умовах. Нам спокійніше провадити бізнес у Кракові, де відкрили «Майстерню шоколаду», аніж у рідному місті.

Проти пропонованих кардинальних заходів категорично виступає Львівський міський голова Андрій Садовий.

— Львів — туристичне місто, і мережа унікальних ресторанів значно збільшує приплив туристів, — наголосив Андрій Садовий. —  Я вважаю, що закривати мережу не можна, тим більше «Криївку». Власникам раніше вже пред’являли  претензії, і вони виправляли порушення — те саме можна зробити і тепер.

Позицію міського голови підтримує і керівництво Львівської облдержадміністрації: бізнесу на Львівщині відкрито «зелене» світло, якщо  він діє у межах законодавства.

— Жодних вказівок чи доручень щодо тиску на будь-які об’єкти приватного бізнесу, зокрема й ресторанного, апріорі не могло бути, — повідомила прес-служба Львівської облдержадміністрації. — Якщо ж вони все-таки існували, то ці дії були непродуманими. Заяви начальника управління охорони культурної спадщини обласної державної адміністрації Валерія Потюка — це його особисті і поки що непрофесійні ініціативи.

Не встигли вщухнути емоції навколо ресторанів холдингу «!Фест», як у Львові розгорівся черговий конфлікт, в епіцентрі якого опинилася «Вежа крамарів» на проспекті Свободи. Та, хоч би яким модним терміном власники суб’єкта прикривалися, стверджує начальник управління охорони історичного середовища Львівської міської ради Лілія Онищенко, — літній чи всесезонний майданчик, його конструкція закриває два унікальні об’єкти, внесені до світової культурної спадщини ЮНЕСКО, — єдиний збережений фрагмент оборонного муру ХІV століття та фасад костелу Єзуїтів.

— Власники ресторану проти волі громади Львова, думки управління охорони історичного середовища Львівської міської ради, позиції митрополита УГКЦ Владики Ігоря Возняка про неприпустимість  прибудови ресторану до вівтарної частини храму Петра й Павла (костел Єзуїтів) почали заливати фундамент, — повідомив заступник Львівського міського голови  Василь Косів.

Дискусія на тему «бути чи не бути кнайпам у старих кам’яницях» — давня архітектурно-гастрономічна війна. Західні сусіди зуміли розв’язати цю проблему, «примиривши» історію з гастрономією. Тепер нікому на думку не спаде закрити заклад ресторанного бізнесу: хай працюють, якщо не порушують вимог законодавства, не створюють незручностей сусідам і клопоту містам. Однак вимоги, переконані ресторатори, мають бути однаковими для всіх, а не поблажливі до одних, натомість драконівські для інших. 

Маємо і власний досвід «мирного співіснування». Не один рік працюють кнайпи у «Пороховій вежі», «Старий рояль», популярна серед туристів своєю автентикою «Гридниця» в Олеському замку, бо і дизайн, і вбрання офіціантів, і страви, які подають, відповідають духові епохи. А головне, не шкодять своєю присутністю давнім архітектурним пам’яткам. Віднедавна активно облаштовують ресторанний комплекс у підвалі музею «Арсенал», та чомусь мовчить багатоголосий хор захисників кам’яниць. Зрештою, у центральній частині Львова, яка входить до світової культурної спадщини ЮНЕСКО, всі ресторани, кафе та кав’ярні розміщені у давніх будівлях. Нових не спорудили. Не враховуючи схожих на МАФи забігайлівок у самому центрі міста, що псують його архітектурний ансамбль. То, може, закрити у Львові всі ресторани й кав’ярні?!