Керівники НАК «Нафтогаз України» та інші фахівці галузі нещодавно зійшлися на тому, що регіональні газові компанії (облгази) фактично зловживають монопольним становищем і чимало фізичних осіб на сьогодні ведуть з ними запеклу боротьбу. У цьому процесі задіяні типові посередники — регіональні газопостачальні компанії, які коротко іменують облгаззбути. Вони виступають у ролі кінцевих постачальників блакитного палива в кожну квартиру чи приватний будинок.

Хто і що робить?

У «Нафтогазі України» зазначають, що облгаззбути не потрібні, і велика частка правди в цьому є. До того ж, керівники найбільшої державної газової компанії впевнені, що облгази та облгаззбути не хочуть відгукуватися на цілком законні бажання споживачів — розірвати контракти (коли клієнти хочуть перейти до іншого постачальника газу). Також начебто облгази та облгаззбути неохоче надають довідку про заборгованість споживачів за послуги і виписують великі суми до сплати за останні роки.

«УК» спробував знайти відповіді на ці важливі питання і пошукати правди, яка, як часто буває, десь посередині.

Щоб легше орієнтуватися в усіх перипетіях, слід уважно вивчити, яка з компаній за що відповідає, які її обов’язки. Тут усе складно і заплутано.

Компанія «Нафтогаз Груп», фактично великий підрозділ «Нафтогазу України», видобуває та імпортує газ для потреб населення (напряму) і продає блакитне паливо облгаззбутам (постанова Кабміну України №867).  Облгази доставляють паливо до будинків, впливають на якість газу через тиск у мережі, підключають або відключають споживачів. Облгаз­збути надають рахунки кінцевим споживачам та розраховуються з «Нафтогазом України» за поставлене паливо. Тобто маємо справу з типовим посередником.

За словами заступника директора з питань роботи з контрагентами ДК «Газ України» Олександра Бутенка, «Нафтогаз України» фактично не постачає палива фізичним особам. Усе це роблять облгаззбути, по суті, дочірні підприємства облгазів, що належать приватним особам. Виняток —  Кіровоградська область, де «Нафтогаз України» обслуговує майже 250 тисяч споживачів.

Облгаззбути вимагають у споживачів розрахуватися за попередній період. Фото з сайту golosno.com.ua

Перейти до нового постачальника начебто можна

Але з огляду на це компанія займає лише 2% роздрібного ринку постачання палива населенню. «Опосередковано «Нафтогаз України» належить усім нам, тобто українському народові, й  він повинен робити для нього чимало. Насамперед напряму постачати газ без усіляких посередників. Як переконує європейській досвід, не можна монополізувати цей важливий ринок, і у країнах континенту працює кілька постачальників, щоб люди мали вибір і ціна на газ була конкурентною», — вважає Олександр Бутенко.

То чи може споживач вільно і без проблем перейти від одного постачальника газу до іншого, якого сам собі обере? Як вважає заступник директора департаменту енергоефективності «Нафтогазу України» Олексій Хобатюк, формально українське законодавство це дозволяє: «Тобто у вільний спосіб таке зробити можливо. Споживач має розрахуватися з попереднім постачальником і повідомити про бажання змінити газову компанію. Начебто все дуже просто. Що ж відбувається на практиці? Обл­газзбути роблять усе, щоб загальмувати цей процес. Постачальникові треба взяти довідку про заборгованість. Ці компанії її не надають, затягують процес або створюють штучну заборгованість. Часто знаходять борги за кілька місяців або і за кілька років. Тому розпрощатися з  постачальником газу непросто і дуже дорого».

На жаль, «УК» так і не зміг почути точку зору керівників обл­газзбутів, проте фахівці облгазів, які знаються на цій проблемі, також не розуміють хвилювання «Нафтогазу України». Вони зазначають, що все відбувається на законних підставах і жодних перешкод переходу немає.

«Те, що постачальники газу не видають споживачам довідок про заборгованість і всіляко гальмують перехід до іншої газорозподільної компанії, чуємо вперше. Можливо, вони підраховують баланс за певний місяць. Навпаки, останнім часом Харківгаззбут транслює телерекламу, в якій висловлює щире бажання про присутність на цьому ринку здорової конкуренції», — зазначили «УК» в регіональній газовій компанії «Харківгаз».

По суті, те саме зазначають і керівники регіональної газової компанії «Вінницягаз», від якої «Урядовий кур’єр» отримав офіційну відповідь: «Станом на 12 грудня 2018 року у Він­ницькій області нараховується чотири споживачі, які виявили бажання змінити постачальника. Відповідно до чинних правил постачання природного газу, одна з умов для цього — відсутність у споживача простроченої заборгованості. Тобто вони мають сплатити температурну різницю в обсягах газу, перш ніж змінити постачальника. Тому це виконання положень нормативно-правових актів», — зазначає голова правління «Вінницягаз» Олександр Кривак.

«УК» було цікаво, куди саме перейшли споживачі газу. За словами пана Кривака, це було здійснено спокійно і без перешкод: двоє — до «Нафтогазу України», і ще двоє — Energy Trade Group.

Тяганина з нормами

Проблему ускладнює рішення Верховного Суду України, який 27 листопада 2018 року скасував чинність норм споживання газу без лічильників, що було затверджено постановами Кабінету Міністрів №203 і №204 від 23 березня 2016 року. Ці документи визнано протиправними та нечинними з моменту їх ухвалення через порушення регламенту під час затвердження, а також  через відсутність будь-яких обґрунтувань і розрахунків. Тому в попередні періоди і нині правочинні норми, чинні до 1 лютого 2016 року.

З 1 листопада змінено норми споживання газу для домоволодінь, у яких не встановлено газових лічильників. Повернуті норми наближено до об’єктивного обліку споживання газу, вони стимулюють встановлювати лічильники і раціонально використовувати газ усі категорії споживачів.

За словами Олексія Хобатюка, норми споживання блакитного палива більші, ніж були донедавна. Облгаззбути вимагають у споживачів розрахуватися за попередній період. А це, звісно, великі суми.

«У наших судах перебуває кілька справ. Вважаємо, що на нормативно-законодавчому рівні немає порядку донарахувань за попередній період. Цивільний кодекс України чітко відповідає на це запитання: всі донарахування слід робити не за рахунок споживача, а за рахунок держави», — зазначає експерт.

Олександр Кривак стверджує, що для Вінницької області це не стане великою проблемою, адже за нормами сплачуватимуть лише 6800 домогосподарств, що не мають лічильників. А це 2,4% загальної кількості споживачів газу в області.

Керівники облгазів зазначають, що встановлюють лічильники газу за спеціальною інвест­програмою безплатно. 2018 року у Вінницькій області планують встановити 2843 прилади.

Щодо того, хто повинен сплачувати різницю у споживанні газу, про яку ми писали вище, облгази за те, щоб це робили не споживачі, а держава. Як вважає пан Кривак, з цього приводу потрібно ухвалити вольове рішення державних органів влади.

До речі, нещодавно керівники підприємства «Регіональна газова компанія», яка зокрема займається створенням стандартів газорозподільної системи України і пов’язана з облгазами та облгаззбутами, заявили, що споживачі без лічильників можуть не сплачувати рахунки з донарахуваннями за листопад. Фахівці компанії впевнені, що ця проблема потребує врегулювання з боку Кабінету Міністрів.

Виходить, що газові проблеми не можна розфарбовувати лише чорними або червоними кольорами — вони строкаті й різнобічні. Просто треба ретельно в них розібратися і всім учасникам ринку зробити певні висновки.

ПРЯМА МОВА

Дмитро МАРУНИЧ,
енергетичний експерт:

— Щодо ситуації з нарахуванням додаткових платежів за спожитий газ, то я повністю на боці облгазів. Адже все це відбувається в межах чинної нормативно-правової бази. Увесь газ має продаватися за стандартних умов, які виведено для температури повітря 20 градусів за Цельсієм. Зрозуміло, що така температура в нас спостерігається далеко не протягом усього року — взимку, на початку весни та в кінці осені вона набагато нижча. І облгази саме в цей період втрачають на етапах транспортування блакитного палива. Тому вони і встановлюють додаткові нарахування, аби їх покрити.

Щодо зайвого посередника в ланцюгу — «Нафтогаз України», облгази та облгаззбути — то переконаний, що не потрібний саме перший з них. В  облгаззбутів є великий досвід постачання палива до споживачів, створено базу клієнтів, є відповідні фахівці. Цього всього «Нафтогаз України» не має. Тому якщо він напряму продаватиме блакитне паливо в межах всієї країни, йому доведеться все це напрацьовувати, що займе чимало часу.

PS. 12 грудня на засіданні уряду було сформовано пропозиції: рекомендувати НКРЕКП разом з Міненерговугіллям, Мінрегіоном, Мінсоцполітики, Антимонопольним комітетом, ДФС та Держпродспоживслужбою із залученням народних депутатів утворити у тижневий термін робочу групу щодо вивчення ситуації з нарахуванням додаткових платежів за спожитий газ, зокрема з урахуванням приведення показників лічильників до стандартних умов і вжити відповідних заходів.