На Луганщині через дефіцит кадрів доводиться реорганізовувати мережу медичних закладів
У Біловодську готуються відкрити будівлю нової лікарської амбулаторії загальної практики сімейної медицини. Лікувальний заклад обслуговуватиме не лише жителів районного центру, а й кількох довколишніх селищ. Наприклад, у Городищі гарна будівля амбулаторії, навіть відремонтована. Але лікаря немає! І люди змушені їхати до Біловодська по медичну допомогу.
«Саме брак фінансування і дефіцит медичних кадрів — першопричина того, що нам довелося реорганізовувати систему охорони здоров’я, — розповідає головний лікар Біловодського центру первинної медико-санітарної допомоги Зоя Малищенко. — Наш центр, комунальне некомерційне підприємство, створено торік одним з перших в області. Напевно, нам найскладніше було починати і проходити цей шлях. Нині тут сім амбулаторій та 14 фельдшерських пунктів. Тобто ми провели певну оптимізацію: на час створення в нас було 9 амбулаторій та 15 фельдшерських пунктів. Закрили ті фельдшерські пункти, які фактично не функціонували. Дві амбулаторії реорганізували у фельдшерські пункти, бо там не було лікарів, але на обліку вони мали і обслуговували до тисячі людей».
За словами Зої Дмитрівни, мало лікарів, тому немає можливості укласти декларації з усіма пацієнтами, які цього бажають. Як наслідок, не вистачає фінансування. А ті лікарі, які працюють тут, уже підписали по 2600—2700 (за норми 1800 пацієнтів) декларацій. Та доводиться працювати ще й «на виїзді», адже до Біловодська не кожен хворий добереться. Наприклад, до Городища взагалі немає маршруту громадського транспорту.
А що ж робити тому, в кого не вистачає коштів винайняти машину? «Селища, в яких закрили фельдшерський пункт, приєднані до інших сіл. Наприклад, у Новоспасівці населення всього п’ять десятків людей, і оскільки тутешній фельдшерський пункт давно не працював — нікому було надавати медичну допомогу, люди звикли звертатися у фельдшерський пункт села Плугатар, яке всього за шість кілометрів. Там фельдшерка досвідчена, влітку сама приїжджає у Новоспасівку на велосипеді. Узимку на місці вирішують питання, найчастіше доїхати допомагає місцевий фермер», — розповідає Зоя Малищенко.
Вона вважає, що оскільки фельдшерські пункти там не працювали — не було фельдшера на момент закриття, то й реорганізація пройшла безболісно. Але підкреслює, що на Біловодщині лікувальні заклади дуже розкидані по території району. «Для нас пріоритетне завдання — вирішити питання із забезпеченням доступу сільського населення до послуг охорони здоров’я», — підкреслює головний лікар Біловодського центру первинної медико-санітарної допомоги.
Нині лікарі виїжджають у села за графіком — приблизно раз на місяць. Але й тут виникають проблеми.
«Якщо ми виїжджаємо в село, то в Біловодську залишаємо людей без лікаря. Хто обслуговуватиме пацієнтів, які підписали декларації? Проте нашим лікарям доводиться працювати і в Данилівці, у Городищі. Намагаємося розв’язати цю проблему разом з нашою ОТГ. Депутати громади пішли нам назустріч і надали гроші на програму місцевих стимулів, щоб ми могли хоч якось зацікавити працівників у пунктах, які не можемо утримувати за кошти Національного центру здоров’я України. Тільки за рахунок співфінансування вдається отримати кошти, щоб оплачувати роботу лікарів, які їздять у села», — розповідає Зоя Малищенко.
Саме завдяки допомозі об’єднаної територіальної громади з’явилася й надія на поліпшення ситуації з медичними кадрами: двох лікарів нині вчать у вишах за кошти місцевого бюджету. «Також у нас передбачено придбання житла — питання вирішуємо одразу, тільки-но приїжджає молодий спеціаліст, — зауважує Зоя Малищенко. — Крім того, в кожній амбулаторії є транспорт для лікаря. Автомобілі майже всі нові. Облаштовані амбулаторії дуже непогано: оснащення, передбаченого Міністерством охорони здоров’я. — відсотків 90».
Нову будівлю Біловодської лікарської амбулаторії загальної практики сімейної медицини планували здати ще у червні. На це будівництво протягом останніх двох років спрямовано з державного бюджету понад 14 мільйонів гривень, знову-таки на умовах співфінансування: 10% суми — витрати громади. Передбачено кабінети для сімейних лікарів і педіатрів.
Буде денний стаціонар. Дата відкриття нового об’єкта залежить від підключення до електричних мереж. А лікарі змушені приймати пацієнтів в орендованих кабінетах, які розкидані по селищу.
Щоправда, будівлю Біловодської лікарської амбулаторії розміщено близько до районної лікарні. Може, треба було розташувати її ближче до пацієнтів із сіл? «У стаціонарі районної лікарні лежать тільки хворі з певними діагнозами. А наше завдання — обстежити пацієнта, визначити тяжкість стану і, якщо можна, лікувати людину амбулаторно. Передбачено, що сюди приїжджатимуть пацієнти з усього району, із сіл, де немає свого медичного працівника. Якщо колись у нас буде лікар у кожній амбулаторії, необхідність збирати пацієнтів у Біловодську відпаде. Але поки що для всіх така можливість є», — стверджує головний лікар Біловодського центру первинної медико-санітарної допомоги Зоя Малищенко.
Іванка МІЩЕНКО
для «Урядового кур’єра»
Ми в Google+