З одного боку, учасники бойових дій і вимушені переселенці просять Президента збільшити фінансування програми «Доступне житло» та забезпечити іпотечний кредит під 7%. Про це йдеться у петиції, яку нещодавно розміщено на сайті Президента. З іншого — фахівці зазначають, що масового звернення переселенців із заявами про надання їм житла немає. Те, що нема попиту, заважає будівельникам розгорнути широкомасштабні роботи, які мають відбуватися за умов переміщення тисяч сімей у межах країни. Але правда й те, що нині переселенці не мають права подати документи на отримання житла на підконтрольній Україні території, де вони вимушено перебувають, оскільки у них залишилася нерухомість на нині окупованій території.
Тобто створюється замкнене коло проблем?
У полоні надій
Обліку, скільки потрібно житла для вимушено переселених осіб (ВПО), немає. По-перше, нелегко з’ясувати точну кількість ВПО, які гостро потребують квартир. Офіційно оформили відповідний статус в управліннях соціального захисту лише на Луганщині близько 300 тисяч людей. Та сюди входять і так звані пенсійні туристи. Хоч хто у старості з радістю буде раз на два місяці пішки долати хисткий міст у Станиці Луганській в дощ і мороз, щоб пройти ідентифікацію в банківських чи пенсійних структурах? І чи не переїхали б такі люди постійно жити в Україну, якби було куди?
А щодо молодих і працьовитих, то, за словами начальника управління капітального будівництва ОДА Людмили Діденко, «аналізуючи питання житла для переселенців, ми побачили, що не всі з них хочуть закріпитися в тій місцевості, де живуть». Тобто багато людей на території, наближеній до місця бойових дій, перебувають тому, що мають там роботу, а на майбутнє розглядають варіанти переїзду в інші краї.
Ось такі спостереження. В області (і країні) на сьогодні нема інстанції, яка б вивчала житлові проблеми вимушених переселенців.
А що вони самі? У 2015 році в Сєверодонецьку створено громадську організацію «Свої люди». Її активісти розробили проекти розв’язання проблеми житла, які оцінювали в суму 3,62 мільярда гривень тільки для Луганщини. Ці плани так і залишилися на папері.
Важкі новосілля
На четвертому році конфлікту на вторинному ринку житла в Сєверодонецьку спостерігаємо пожвавлення. Можливо, поштовхом до цього стало те, що із 2014-го квартири в оренду в місті здають дуже дорого? Скажімо, вартість оренди однокімнатної квартири — понад 3 тисячі гривень на місяць.
За словами директора місцевого агентства нерухомості «Мир квартир» Лілії Рязанцевої, торік вимушені переселенці почали купувати житлоплощу, але здебільшого економ-класу.
«Проаналізувавши дані за минулий рік, побачимо, що переселенці купували квартир дуже мало — переважно в межах спеціальних державних програм, наприклад для співробітників поліції», — ділиться спостереженнями Лілія Рязанцева.
Певний психологічний перелом стосовно облаштування подальшого життя у вимушених переселенців відзначає й керівник будівельної організації «МЖК «Мрія-інвест» Сергій Поркуян.
«Зрозумівши, що нескоро повернуться додому (якщо повернуться), люди вирішують осісти в тому місті, яке їх прихистило. Річ у тому, що в жовтні уряд таки ухвалив рішення про відновлення державної програми «Доступне житло», гарантуючи переселенцеві відшкодування половини вартості квартири або будинку. Тож уже в грудні ми відчули, що програма працює — прийняли 9 кредитів», — розповідає Сергій Поркуян.
Державна програма стимулює передовсім будівельників, оскільки так кредитує їхню роботу. А щоб вимушеному переселенцеві стати учасником програми «Доступне житло», потрібно мати хорошу роботу і стабільний дохід. Адже половину вартості нового житла доведеться сплатити з власної кишені. Та високооплачуваної роботи на Луганщині бракує.
Тож основні надії більшості переселенців пов’язані з реалізацією Регіональної цільової програми з підтримки та адаптації ВПО в Луганській області на 2017—2018 роки. Для розв’язання житлових проблем, за словами Людмили Діденко, зібрано інформацію в усіх містах та районах підконтрольної території про наявність різного комунального майна — недобудованого або такого, яке потребує реконструкції. Найближчим часом у Рубіжному буде завершено будівництво довгобуду на 107 квартир і реконструйовано дві будівлі, а також гуртожиток. Тривають такі роботи ще в одному гуртожитку в Сєверодонецьку.
«Усі роботи плануємо закінчити до червня, отримати сертифікат готовності і вселити людей. Розподілятиме квартири місцева влада. Ордери отримають не тільки ті, хто живе в цих містах. Створено комісію, яка розглядатиме заяви та добиратиме мешканців за бальною системою та критеріям: інваліди, матері-одиначки, багатодітні сім’ї тощо. Механізм ще розробляють, але до моменту здачі будинку в експлуатацію він буде готовий», — запевняє Людмила Діденко.
Щоправда, йдеться про тимчасове житло. Та чи можна розраховувати на більше від держави, коли країна змушена відвойовувати свої тимчасово окуповані території?
Іванка МІЩЕНКО
для «Урядового кур’єра»
Ми в Google+