Це перша збірка Віктора Єганова. Хоч поезію й прозу він почав писати ще у шкільні роки, а згодом і друкуватися в періодичних виданнях рідної Миколаївщини, де народився 1963 року, Запоріжжя і Києва. Попри те що професія, яка дає хліб насущний і забирає основний життєвий час, як кажуть, не вельми наближена до поезії — за фахом Віктор лікар. Його твори ставали навіть лауреатами українських літературних конкурсів. 

«Світи, світи, промінчику!» — виводить дружний хор дитячих голосів. Здається, небо їх почуло: вже о 8.30 до 1-В класу рівненської школи №18 зазирає усміхнене сонечко. Саме так із п’ятихвилинної ранкової зустрічі з першачками розпочинає навчальний день учителька початкових класів Світлана Пастух.

Фільмографія молодої акторки вже занотувала перший десяток ролей впродовж останніх чотирьох років. У кіносвіт дівчину привела, здається, сама доля, а відкрила її режисер Вікторія Трофименко, запросивши зіграти роль Ївги у фільмі «Брати. Остання сповідь». «УК» зустрівся з Веронікою ШОСТАК за горнятком чаю у кав’ярні. 

ЧИТАЙТЕ У ДОБІРЦІ:

У радянських ВПС український батько

Зоряна висота справжнього полковника

Київська письменниця Франції

Одного з найталановитіших мариністів Володимира Зебека вшанували в Центральній міській бібліотеці ім. М.Л. Кропивницького. А книжка накладом 1000 примірників уже стала раритетом серед любителів живопису і літератури. Вона складається з нарисів друзів, мистецтвознавців і просто знайомих художника, які розмірковують про його неперевершений талант і яскраву харизматичну суперечливу особистість. До видання увійшли мистецтвознавчі статті про творчість, а також численні репродукції картин, виконані з високою поліграфічною якістю та їхній опис з точки зору професіонала, завідувача галереї мистецтв ЧНУ ім. П. Могили Любові Омельченко

Про загрозу зростання захворюваності на кір фахівці попереджали ще рік тому. Відразу треба наголосити: епідемії в Україні немає. Є спалах захворювання, спричинений передовсім низьким рівнем вакцинації. Тож «УК» вирішив з’ясувати, якою є ситуація у регіонах.  

Минуло століття відтоді, як на залізничній станції Крути, що на Чернігівщині, відбувся бій між підрозділом російської Червоної гвардії та загоном київських курсантів і козаків «Вільного козацтва». П’ятигодинне протистояння дало результат. Оборонці Української Народної Республіки призупинили наступ і виграли дорогоцінні чотири доби. Цього було достатньо, щоб укласти Брест-Литовський мирний договір, іншими словами, продовжити життя молодій українській державності.

Минулої суботи українська письменниця Оксана Забужко і медик-волонтер Яна Зінкевич отримали нагороду священномученика Омеляна Ковча за життєвий приклад жертовності і гуманізму та задля порозуміння між народами. Церемонія відбулася в греко-католицькому соборі Святої Софії в Римі.

У виставковій залі Миколаївського міського палацу культури та мистецтв кілька днів тривала благодійна виставка картин, які створили учасники АТО. Водночас проходили майстер-класи з малювання на полотні та склі. Усього в них взяли участь понад 40 людей. У творах, які, можливо, складно зарахувати до зразків образотворчого мистецтва, бійці відобразили і те, що бачили на війні і що хотіли б побачити в мирному житті й навіть картинки-абстракції, місця, в яких ніколи не бували. 

Зрозуміло, чому творці фільму «КРУТИ 1918», а до них опосередковано належить і держава, без підтримки якої навряд чи таку стрічку можна було б зняти, анонсували його нині, хоч прем’єру заплановано на 6 грудня — у День Збройних сил. Уже незабаром, 29 січня, вшануємо 100-річчя трагічної загибелі студентської чоти під станцією, назва якої, завдяки фільму, сподіваються продюсери, облетить світ. Невеличкий загін юнаків, який став на захист незалежності нашої держави і прийняв за свої переконання мученицьку смерть, — символ патріотизму і жертовності.