Кривавий злочин асвабадітєлєй

Український Вашингтон

Занадто чесна книжка 

«У цьому році до нас на роботу прийшов тільки один молодий фахівець, травматолог. Щоправда, талановитий. Він і оперує, і прийом веде. Наш хлопець, місцевий, — розповідає головний лікар Новоайдарського районного територіального медичного об’єднання Ніна Торба. — Але лише один повернувся працювати, так би мовити, на малу батьківщину після навчання у виші. Хоч за цільовою програмою вступників було багато. Та ми сподіваємося, що таки приїдуть. Бо загалом у нас лікарів пенсійного віку відсотків 50, не менше. Серйозна ситуація. А якщо за новою пенсійною реформою їм буде вигідніше не працювати, а вдома сидіти? І що тоді нам робити? Проблема!» 

На Закарпатті багато років ішлося про незадовільний стан вивчення державної мови у школах для представників національних меншин. Щоправда, розмовами все й завершувалося, тож виростало ціле покоління тих, хто не спілкується державною з дуже простої причини — через її незнання. Щойно під куполом Верховної Ради депутати ухвалили новий Закон «Про освіту» і Президент України його підписав, як з усіх боків почулися звинувачення: «в Україні порушують права національних меншин на навчання рідною мовою». 

Фестиваль тривав вісім днів, за які на великій і малій сценах драмтеатру й театру актора та ляльки зіграно 12 вистав, які йшли з аншлагом. Приїхали творчі колективи з Києва, Львова, Тернополя, Луцька, Чернівців, Рівного. 

Вистава «Оскар і рожева Пані» — експеримент молодого актора Рівненського обласного театру ляльок Андрія Окладова, який виступив у ролі режисера відомої повісті сучасного французького прозаїка і драматурга Еріка-Еммануеля Шмітта. Вона йде на багатьох сценах з різним режисерським баченням і прочитанням. Але не з таким — вистава ж бо не дитяча! Хоч чому ні, якщо головний герой — 10-річний Оскар? Тож режисер  вирішив поставити на дітей — вихованців театральної студії «Лялькові сходинки», яку сам і створив. І  вони зіграли так проникливо, що глядачі  не могли стримати сліз. 

Піднімаюсь із найглибшої станції київського метро «Арсенальна», яка, кажуть, може витримати ядерний удар. Диктор зазначає, що неподалік розташовано музеї історії України у Другій світовій війні і Голодомору. Думаю про те, що варто згадати і про новітню історію, зокрема, що поблизу станції працює Кримський дім. Нам не завадить частіше згадувати про півострів, який Росія перетворює на ядерну базу. Він, до речі, єдина історична батьківщина Ахтема Сеітаблаєва. 

ЧИТАЙТЕ У ДОБІРЦІ:

Перший двічі Герой 

Оборонець Порт-Артура

Письменник, який обрав Правду

Новий закон «Про освіту», який підвищує роль державної мови в освітньому процесі, викликав різкі заяви, зокрема угорців Закарпаття (в унісон із заявами офіційного Будапешта). Щодо нього збирали навіть скандальну сесію облради — зі зверненням до Президента України ветувати закон. Однак Петро Порошенко його підписав. 

Хоч би як парадоксально звучало, дуже часто в нашій дійсності революційні розробки вітчизняних учених, затребувані в провідних країнах та жадані в середовищі практиків, змушені проходити тернистий шлях визнання на рідній землі. Можливо, це дається взнаки інерція радянського менталітету, можливо, перепонами на цьому шляху постають наші нездолані корупція, протекціонізм, кумівство, а можливо, чи, мабуть, ми, засліплені блиском успішного інноваційного далекого зарубіжжя, не звикли і не навчилися розпізнавати пророків у своїй вітчизні. 

Пройшов він за підтримки департаменту освіти та науки й управління у справах сім’ї, молоді та спорту Полтавської облдержадміністрації. А організували його представники Обласного молодіжного центру Полтавської обласної ради.