Вистава «Оскар і рожева Пані» — експеримент молодого актора Рівненського обласного театру ляльок Андрія Окладова, який виступив у ролі режисера відомої повісті сучасного французького прозаїка і драматурга Еріка-Еммануеля Шмітта. Вона йде на багатьох сценах з різним режисерським баченням і прочитанням. Але не з таким — вистава ж бо не дитяча! Хоч чому ні, якщо головний герой — 10-річний Оскар? Тож режисер  вирішив поставити на дітей — вихованців театральної студії «Лялькові сходинки», яку сам і створив. І  вони зіграли так проникливо, що глядачі  не могли стримати сліз. 

Піднімаюсь із найглибшої станції київського метро «Арсенальна», яка, кажуть, може витримати ядерний удар. Диктор зазначає, що неподалік розташовано музеї історії України у Другій світовій війні і Голодомору. Думаю про те, що варто згадати і про новітню історію, зокрема, що поблизу станції працює Кримський дім. Нам не завадить частіше згадувати про півострів, який Росія перетворює на ядерну базу. Він, до речі, єдина історична батьківщина Ахтема Сеітаблаєва. 

ЧИТАЙТЕ У ДОБІРЦІ:

Перший двічі Герой 

Оборонець Порт-Артура

Письменник, який обрав Правду

Новий закон «Про освіту», який підвищує роль державної мови в освітньому процесі, викликав різкі заяви, зокрема угорців Закарпаття (в унісон із заявами офіційного Будапешта). Щодо нього збирали навіть скандальну сесію облради — зі зверненням до Президента України ветувати закон. Однак Петро Порошенко його підписав. 

Хоч би як парадоксально звучало, дуже часто в нашій дійсності революційні розробки вітчизняних учених, затребувані в провідних країнах та жадані в середовищі практиків, змушені проходити тернистий шлях визнання на рідній землі. Можливо, це дається взнаки інерція радянського менталітету, можливо, перепонами на цьому шляху постають наші нездолані корупція, протекціонізм, кумівство, а можливо, чи, мабуть, ми, засліплені блиском успішного інноваційного далекого зарубіжжя, не звикли і не навчилися розпізнавати пророків у своїй вітчизні. 

Пройшов він за підтримки департаменту освіти та науки й управління у справах сім’ї, молоді та спорту Полтавської облдержадміністрації. А організували його представники Обласного молодіжного центру Полтавської обласної ради.

«Знаєш… — подруга відсуває чашку кави вбік й, крутячи в руках паперову серветку, дивиться кудись убік. — Тільки це між нами… Я ходжу до психолога». 

У квітні цього року в столичному Будинку учителя відбулося велелюдне відзначення 30-річчя Українського фонду культури. Та незабаром святкові урочистості затьмарила сумна звістка: після тривалої тяжкої хвороби пішов у вічність фундатор і беззмінний керівник УФК поет, академік, Герой України Борис Олійник.

Чи не матиме негативних наслідків ця втрата на подальшу діяльність фонду? Які перспективні завдання вбачає його нове керівництво? Адже не секрет, що виконання багатьох культурницьких програм, матеріальна підтримка благодійників, розширення зв’язків з діаспорою значною мірою розвивалися і міцніли завдяки особистому авторитету Бориса Олійника. Про це наша розмова з новообраним головою УФК Олександром Бакуменком. 

ЧИТАЙТЕ У ДОБІРЦІ:

Космічний прорив «ворога народу»

Страшніше за фашизм

Убивці звинувачують найголосніше 

Якщо для левової частки цьогорічних абітурієнтів вступна кампанія вже відшуміла, молодь, яка живе на тимчасово окупованих територіях Криму і Донбасу, ще може вступити в українські виші. Треба лише вчасно звернутися до одного з освітніх центрів «Донбас-Україна» або «Крим-Україна», які працюватимуть до 30 вересня включно.