Рівно 70 років три бідони з документами та особистими речами українських підпільників простояли в землі у лісі біля хутора Малинівка неподалік села Лапшин Нараївської територіальної громади на Тернопільщині. Їх знайшли цього року 13—14 жовтня, коли святкуємо Покрову, День захисників і захисниць України та День створення Української Повстанської Армії.

Занедужав, а до лікарів — десятки кілометрів. Власного транспорту немає, а з району без особливих причин його навряд чи пришлють. Село без медичної амбулаторії чи пункту здоров’я (так тепер називають колишні ФАПи) і зовсім занепадає. Ця проблема виникла ще й у зв’язку з вимогами Національної служби здоров’я України до організації роботи сільських медзакладів. Працювати із громадами, де на чималих територіях щільність населення невелика, лікарям не вигідно. Наслідок — виникають проблеми з кадрами. Чи можна змінити ситуацію?

Іде Україною Святий Миколай. Ось-ось постукає він у вашу оселю, аби подарунок вручити, радість свята запалити. Актор Тернопільського академічного драмтеатру імені Тараса Шевченка Михайло Безпалько вже понад 30 років виконує обов’язки Великого Дарувальника, а Дідом Морозом працює ледь не 65 років. 1 січня 2015-го він  отримав сертифікат Національного реєстру рекордів України за найбільшу кількість Нових років в образі Діда Мороза. Торік став головним Святим Миколаєм нашої країни на відкритті ялинки на столичній Софійській площі.

Один з них творив музику, наче Бог, і за життя знав, що він геній. Другий визнавав геніальність іншого, але відчуття власної посередності розпалювало заздрість і підштовхувало до помсти. Моцарт і Сальєрі — втілення одвічного конфлікту таланту і пересічності. 

Ретроспективна виставка одного з найвідоміших і найтитулованіших закарпатських художників Василя СВАЛЯВЧИКА з нагоди його 70-річчя відбулася в галереї «Ужгород». Після її відкриття, яке зібрало понад сотню шанувальників, ми зустрілися з Василем Петровичем у його затишній майстерні. Розмову про пройдений шлях, погляди на мистецтво пропонуємо читачам «Урядового кур’єра».

Тернопіль в роки Другої світової війни був ущент зруйнований, тож менше може похвалитися старою архітектурою, як його міста-сусіди. Одначе свою цікавинку має. Краєзнавиця та гід Оксана Ленчук називає яскравою принадою міста давню кухню. І проєкт для мандрівників назвала «Смачний Тернопіль». Втілювати його почали цього року. Туристично-інформаційний центр міста запросив долучатися до гастрономічної ініціативи заклади громадського харчування, господинь обласного центру. Днями підбили перші підсумки. 

 Зростання інтересу до вітчизняної історії, бажання знати правду та об’єктивні обставини тих чи інших подій, масштабна робота, яку проводять учасники Революції Гідності, ветерани АТО, активісти великої ради Українського козацького руху інформаційного спротиву російським агресорам і окупантам, представники піклувальної ради Першої Національної громадської козацької історичної бібліотеки імені князя Дмитра Вишневецького (Байди) вже сім років, дають позитивні результати. З’являється дедалі більше історичних документальних і художніх творів, які пропонують читачам правдиві розповіді про події з минулого України та конкретних людей-патріотів, героїчні звитяги яких мусимо знати і пам’ятати. 

Тільки протягом листопада в ОРДЛО надрукували 109 тисяч примірників підручників для шкіл та професійно-технічних училищ. Використовуючи книжки «Історія Донбасу: від древності до сучасності» та «Історія Великої Вітчизняної війни. Ч. 1», юним жителям краю вперто нав’язують переписану, викривлену і спотворену правду. Тобто учні шкіл та ПТУ мусять вивчати і знати, що Донбас — це «ісконно» російська територія, і затямити інші ідеологічні тези «рускава міра». 

Вихідними у Бельгії відкрився Тиждень картоплі фрі. За його програмою, у містах і селах країни розпочато розважальні заходи на знак пошани до цієї відомої на весь світ бельгійської страви. Адже вважають, що саме в Бельгії винайшли рецепт улюбленої всіма хрумкої картоплі, яку нарізають довгастими скибочками і обсмажують у киплячій олії. 

 Як зараз бачу: відчиняються двері — і входить Григір Тютюнник. Увіходить сподіваний і завжди бажаний гість. І хоч як би зосереджено схилялись над рукописами наші заклопотані редакторські голови, ми вже всі як один повертаємося до нього, ніби соняшники до сонця.