Буремні 1990-ті роки асоціюються з рекетом, розбірками, шантажем, підпалами, поділом територій між різними кримінальними угрупованнями. Атрибутами того часу стали вишневі «дев’ятки», «бумери», бейсбольні битки, спортивні костюми, плакати зі Шварценеггером і Сталлоне. Це складний період життя нашої країни, і хоч як прикро, деякі його відголоски відчуваємо й нині.

У січні на Полтавщині зробили майже 30 тисяч щеплень від коронавірусної інфекції. Це більше, ніж у грудні чи листопаді. За період пандемії в регіоні зробили майже 1 мільйон 300 тисяч ін’єкцій, однією дозою щеплено 58 відсотків дорослого населення. Нині на Полтавщині населення отримує бустерну та додаткові дози щеплень. У краї працюють 113 стаціонарних пунктів щеплень, 69 мобільних бригад та 14 центрів вакцинації населення.

Вітчизняне книговидання, попри широку публічність продукції, яка виходить з-під рук її творців на ринок, залишається для пересічного громадянина, не дотичного до творення книжки, досить закритою галуззю. Якщо прізвища політиків, акторів театру і кіно, найпопулярніших авторів літературних творів на вустах, то імена тих, хто творить книжку, залишаються втаємниченими.

Літературні конкурси, фестивалі, огляди, творчі змагання нині не новина, та й за кількістю їх не бракує. Однак «Відкритий світ», ініційований у Сумах, займає особливе місце в літературному процесі. Започатковано його не у столиці, а в місті, де літературне життя хоч і не жевріє, однак і не закипає. За три роки він здобув певну популярність серед шанувальників малих літературних форм, зокрема оповідання, і переконливо довів, що цей жанр прози залишається популярним і серед письменників, й серед читачів.

 Цілеспрямована модернізація приймальних відділень на Полтавщині розпочалася 2020 року з обласної клінічної лікарні в Полтаві та Хорольської ЦРЛ, які вже працюють і надають необхідний спектр послуг.
2021 року в області капітально відремонтували шість приймальних відділень — у Кременчуцькій та Горішньоплавнівській лікарнях інтенсивного лікування, Миргородській, Лубенській, Гадяцькій ЦРЛ та Першій міській лікарні Полтави, створивши на їхній базі відділення екстреної медичної допомоги. 

«Пісні, як ті білі лелеки, летять у дитинство далеке, несуть нас до рідної хати», — співає в одній з композицій Олена Серпень. Народилася вона у Львові, але тривалий час живе за кордоном. Та підтримує тісний зв’язок із землею, на якій зростала, часто приїжджає в Україну, дарує їй свої музичні твори й любов. Про її пісні-лелеки, дослідження  кількасотрічного життя німців на Галичині, деякі сторінки біографії співачки, журналістки, медсестри Олени СЕРПЕНЬ дізнаємося, зустрівшись із нею. 

Серед численних новорічних дзвінків на мобільний від Валерія Мельника відреагував одразу — він серед сотні контактних номерів у моєму телефоні.

«Цього року, певне, вже можна готувати вудки, коронавірусна пошесть нібито задихається», — була одна з перших фраз нашого волинського друга, письменника і талановитого власкора, який високопрофесійно тривалий час представляв «Урядовий кур’єр» у цьому регіоні. 

Люди зрілого віку пам’ятають, як у вітчизняних дитячих журналах «Малятко» та «Барвінок» з номера в номер друкували розповіді в малюнках. Діти ледь дочікувалися виходу наступного номера. І хто б міг передбачити, що ці невибагливі малюнки набудуть величезного розвитку, в Україні й світі з’явиться окрема галузь поліграфії й жанр літературної творчості — комікси, які поєднали історії, живопис і графіку, а читачі дитячих «веселих малюнків» повернуться до цього захоплення у дорослому віці.

Сусідка-бабуся, що водить онуку до однієї із сумських шкіл, розповідає, як останнім часом змінилося харчування учнів. Вона називає страви, про які раніше навіть чути не доводилося. Але головне — всі вони мають здорову і корисну основу, формують іншу культуру їжі серед учнів, прищеплюють здорові харчові звички. Реформою шкільного харчування опікується перша леді Олена Зеленська, бо вважає за потрібне відвернути школярів від швидких наїдків і напоїв, які не просто не корисні, а завдають шкоди дитячому організму.