Протягом життя людина постійно робить вибір. І кожен такий вибір задає темп і визначає наш подальший розвиток. Серед найважливіших, звісно, вибір професії. Адже насправді щасливий не той, хто має куди докласти працю рук чи голови, і навіть не той, хто отримує за це добру платню. Про задоволення від роботи мріє, напевно, кожен. Та не кожному, на жаль, це вдається.
Одна із причин у тому, що замислюватися, до чого є хист і бажання, більшість молоді починає перед самісіньким закінченням школи.

Останніми днями 2021 року на Полтавщині врочисто відкрили повністю реконструйований Диканський навчально-виховний комплекс імені Гоголя — опорну й найбільшу в тамтешній громаді школу, в якій навчаються понад 600 учнів із 11 сіл. Там оновили фактично все: фасад, їдальню, класи. Запустили в роботу ліфт для маломобільних дітей. Замінили двері та вікна, покрівлю, утеплили фасад. Виконали внутрішні оздоблювальні роботи, змонтували підвісні стелі, оновили системи електромережі та опалення, встановили сучасну пожежоохоронну систему. 

Для Харківської обласної бібліотеки для дітей, яку містяни любовно називають бібліотекою на Алчевських, минулий рік завершився знаково. Книгозбірня здобула  перемогу в номінації «Соціальне партнерство бібліотек» Всеукраїнського огляду-конкурсу обласних дитячих бібліотек.

 Дітям, чиї роки минають поблизу лінії зіткнення, м’яко кажучи, не позаздриш. І тому представники місцевої влади, військові та громадські активісти дедалі частіше намагаються прикрасити сірі й похмурі будні малих заручників гібридної війни яскравими кольорами свят, серед яких і найулюбленіші зимові. Отож і нині творчі колективи та представники ЗСУ вирушили до дітвори з населених пунктів Донеччини біля лінії фронту, щоб подарувати їм не тільки солодкі гостинці, а й гарний святковий настрій.

У перші січневі дні в музейній кімнаті «Робочий кабінет Василя Симоненка» завжди велелюдно. До редакції газети «Черкаський край» (колишня «Черкаська правда», де працював поет) приходять молоді й досвідчені шанувальники таланту Василя Симоненка. Нещодавно тутешній музей поповнився новими експонатами. Експозицію назвали «З родинного архіву. Неопубліковане». Тут представлено приблизно 50 рукописних раритетів.

На Різдво тернополянка Галина Дудар, крім ялинки, прикрашає янголятками, зірками, сніжинками, дзвіночками вікна свого помешкання, а стіл — фіранкою-витинанкою. Усі вироби виконала власноруч, а з інструментів використовує лише ножиці. Ці витвори чудові, надзвичайні, чарівні, як сама атмосфера зимових свят. Уже десять років пані Галина займається витинанкою й активно її пропагує.

 У передсвяткові дні шанувальникам хорового співу України заслужений академічний Закарпатський народний хор зробив чудовий подарунок. За власні зароблені на виїзних концертних виступах кошти видав окремою книжкою твір корифея композиторського мистецтва Іштвана Мартона — кантату «Карпатська рапсодія».

Інститут ендокринології та обміну речовин імені В.П. Комісаренка у часи пандемії став форпостом у лікуванні хворих на коронавірусну недугу, поєднану з цукровим діабетом. Про нинішнє життя інституту та плани на майбутнє цікавимося в директора члена-кореспондента НАНУ, академіка НАМН України, лауреата Державної премії України в галузі науки і техніки та академічних премій ім. О.О. Богомольця й В.П. Комісаренка Миколи ТРОНЬКА.

Майже скрізь у світі Різдво вважається родинним святом, яке відзначають у тісному сімейному колі за столом, заставленим традиційними стравами. Та й новорічне меню в кожній країні має особливості

Містом зустрічей, містом, яке єднає, в якому зустрічаються духовні традиції Сходу та Заходу, назвав неповторний Вроцлав папа Римський Іван Павло ІІ. Понтифік-поляк наче у воду Одри дивився. Ту, в якій ось уже понад тисячу років відбивається непересічна історія заснованого колись на берегах мальовничої річки торгового поселення.