Гуманітарна політика

  • Олександр КІНДСФАТЕР: «Російські пропагандисти називають мене агентом впливу від НАТО»

    Віднедавна в Україні посеред лютого наших колег у погонах вітають із Днем вшанування військового журналіста. Ця дата не випадкова. Саме 16 лютого 2015 року поблизу Дебальцевого під час збирання матеріалу про присутність на українській землі російських «іхтамнєт» загинув військовий кореспондент, капітан ІІІ рангу Дмитро Лабуткін, нагороджений посмертно орденом Богдана Хмельницького ІІІ ступеня та недержавною відзнакою «Народний Герой України». На жаль, це не єдина втрата: у драматичних 2014—2015 роках із відряджень на Донбас не повернулися журналісти Олег Задоянчук, Віктор Гурняк, Олександр Черніков, Сергій Ніколаєв.

  • Акцент на превенції та якісній допомозі

    Запобігання онкологічним захворюванням як один із дієвих способів знизити рівень захворюваності. Промоція здорового способу життя: відмова від шкідливих звичок, активний відпочинок. Постійний доступ людей до інформації про ранні симптоми онкологічних захворювань. Зменшення чи усунення специфічних чинників ризику раку. Можливість введення імунізації проти вірусу папіломи людини на національному рівні. Усе це — ключові засади презентованого проєкту Національної стратегії контролю онкологічних захворювань до 2030 року.

  • Віктор ШПАК

    Місто двох племен

    Нинішній рік особливий для жителів Житомирщини і насамперед Коростеня, які відзначають 1075-річчя першої письмової згадки про одне із найстаріших міст України. У межах масштабних заходів, запланованих до ювілею, у Державному архіві Житомирської області відкрито виставку документів, пов’язаних з історією міста.

  • Микола ШОТ

    Утаємниченість, що возвеличує та кидає в безодню

    Мистецький діапазон тернопільської художниці Наталії Басараб широкий. Вона відкриває, шукає власну творчу манеру, настрій, натуру в різних жанрах. Чверть століття її захоплює лялькарство. Крім ляльок-мотанок, з пап’є-маше, гіпсу та пластику створила понад 60 образів переважно популярних українських і закордонних акторів театру й кіно.

  • Сестра ЛІДЖІ: «Лікує Бог, я лише інструмент для зцілення»

    Сестра Ліджі народилася в Індії, а нещодавно через півтора десятиліття життя і роботи в нашій країні отримала українське громадянство. Перемігши молитвою власну смертельну недугу — туберкульоз кісток, вона відвертає болі й хворості від інших людей, бездітним допомагає відчути радість батьківства. Адже усвідомила свою місію — оздоровлювати українців тілесно й духовно.

  • Світ відкривається сміливим і наполегливим

    Щосуботи у міському парку Глоби члени Дніпропетровської обласної організації УТОС мають змогу зустрітися, поспілкуватися і займатися скандинавською ходьбою. Чергова субота, і люди з порушеннями зору з радістю поспішають у центр міста, беруть палиці й виразною ходою вимірюють доріжки навколо озера серед зимових дерев. Тренування на свіжому повітрі йде на користь здоров’ю, рум’янить обличчя, на яких з’являються радісні усмішки.

  • Олександр ВЕРТІЛЬ

    Як привабити мандрівників

    Невеличкому селищу Недригайлів на Сумщині поталанило. Насамперед на унікальне праісторичне та природне багатство, про яке відомо не тільки у районному центрі, а й за його межами, а також на справжнє гроно земляків-ентузіастів. Хоч би де вони мешкали — на маленькій батьківщині, в обласному центрі чи столиці, інших куточках України, ніколи не забувають про рідний край.

  • Микола ШОТ

    Сміх не над війною, а над супостатом

    Першим серед обласних центрів допрем’єрний показ фільму «Наші котики» організовано в Тернополі. Презентували нову картину її продюсери Ігор Савиченко і Степан Бандера.

  • Микола ШОТ

    WhatsApp для бабусі

    Понад 150 років тому було створено Товариство «Просвіта», аби нести науку, культуру, знання у широкий український простір. Цьому основному призначенню тернопільські просвітяни залишаються вірні й нині.

  • І на пів століття народ онімів

    Про той трагічний період у житті наших співвітчизників дуже влучно і проникливо написав у книжці «Важке повернення до себе» освітянин і краєзнавець з Маріуполя Павло Мазур: «Чорні ворони» підвозили до будинку №80 на проспекті Республіки в Маріуполі нові жертви, серед яких було багато викладачів. І на пів століття народ онімів».