Цей фоліант на 594 сторінки містить 1100 світлин, 929 тисяч друкарських знаків і важить 2,1 кілограма. Але його справжня цінність — у національній духовності, в якій переплелося історичне коріння десятків населених пунктів колишнього Штепівського району, який існував з 1923-го по 1957 рік (з п’ятирічною перервою у 1930-ті). 

Автор книжки Володимир Підлісний, якого добре знають на Сумщині. Директор обласного центру зайнятості, кандидат педагогічних наук, заслужений працівник соціальної сфери, палкий прихильник історичного краєзнавства і спорту.

Як розповідає автор, до роботи підступався багато років. І насамперед як вдячний уродженець села Руда тоді Штепівського, а нині Лебединського району. Але ж у лебединсько-штепівській окрузі за останнє століття-півтора сталося так багато змін, що тільки встигай аналізувати, фіксувати, порівнювати. І на жаль, висновки далеко не оптимістичні: відійшли у небуття десятки й навіть сотні сільських населених пунктів, про які нинішнє молоде покоління навіть не здогадується. 

Ось і вирішив Володимир Підлісний у вільний від роботи час дослідити архівні документи, у вихідні їздив і ходив селами, збирав світлини, записував спомини. І так упродовж семи років.

Спочатку було… оголошення

За словами Володимира Підлісного, точкою відліку стало 15 грудня 2013-го, коли разом із працівницею Штепівської сільради Любою Павленко розвісив оголошення в селі із проханням до земляків приносити архівні документи, світлини, спомини про односельців, батьків, дідів, прадідів, аби підготувати окрему книжку про Штепівку та навколишні села та хутори. Але минув тиждень, другий — і жодної реакції.

Якщо гора не йде до Магомета, то… І вже з нового року закипіла робота, до якої щодня почали долучатися ентузіасти і помічники.

З особливою теплотою згадує, на жаль, уже покійного колишнього однокласника Івана Шутька, художника, дизайнера, який не тільки ходив селами і записував спомини, а й подав цікаві ідеї оформлення майбутньої книжки. І таких помічників десятки і навіть сотні, з-поміж яких краєзнавці, письменники, вчителі, бібліотекарі, інші жителі сіл. Хоч, звісно, головний тягар узяв на себе: робив численні запити до архівів і працював з матеріалами, звертався по консультації до істориків та науковців.  Так і окреслився кількісний каркас, в основі якого майже 70 сільських населених пунктів, багатьох з яких уже немає. А що казати про людей! Їх тисячі.

У книжці зібрано багато приватних фото, які розповідають про щасливі моменти в житті земляків автора та як історія країни впливала на їхню долю. Фото надав автор

Монументальна панорама з людських доль

Автор вирішив вибудувати книжку за географічним принципом, узявши за основу історії десятків сіл. Хоч акцентував на тодішніх суспільно-політичних процесах і неодмінно на конкретних жителях. У творі йдеться про заселення Слобожанщини, аграрну реформу Столипіна, буремні 1917—1921 роки, колективізацію, Голодомор, Другу світову війну. Тут і протоколи колгоспних зборів, чистки в партійних лавах, продрозверстка, про які в архівах і пам’яті земляків залишилися відповідні записи і спогади. 

Чого тільки варті розповіді про те, як місцеві доярки воювали за чоботи — кому взувати на доїння, оскільки на всіх не вистачало і доводилося чекати черги. І таких історичних розсипів сотні. Кожен з них — як штрих до масштабного полотна.

За словами Володимира Підлісного, з документами працював особливо уважно і бережливо: не робив власних висновків чи узагальнень, а пропонував читачеві самому зорієнтуватися в історичному часові.

Окремі два розділи — «Мої славні земляки» та «Орденоносці сільського господарства». Імена багатьох знані не тільки в області, а й в Україні та світі: географ і мандрівник Олександр Булатович, поет Олександр Олесь, землевласник і заводчик Олексій Величко, видатний тренер і спортсмен-гімнаст Іван Бражник, плеяда героїв соціалістичної праці та героїв Радянського Союзу, серед яких Іван Остапенко, Іван Зубков, Семен Індик, нинішні керівники Олександр Огієнко, Віктор Кабанець та десятки інших. А скільки тих, хто прожив начебто і непомітно, однак залишив слід в історичному літописі?

Співавтор  Анатолій Онайко

Так Володимир Підлісний називає земляка керівника СТОВ «Перемога» Лебединського району Анатолія Онайка, який фінансово підтримав вихід книжки. Благодійний вчинок характеризує коротко: коли інші б’ють себе в груди і змагаються в патріотизмі, Анатолій Васильович без зайвого галасу зробив добру справу. Саме завдяки йому книжка вийшла накладом 500 примірників і поповнила  фонди бібліотек Лебединського та інших районів Сумщини.

Село Павленкове і тамтешнє сільськогосподарське товариство добре знають в області. Наприкінці 1980-х воно, здавалося, було приречене на зникнення. Однак сталося, як вважають селяни, економічне і соціальне диво. 1 квітня виповниться 30 років, як Анатолій Онайко із земляками у 1990-му почали з чистого аркуша писати історію «Перемоги» у прямому і переносному значеннях. За цей час зміцніло село, його інфраструктура, господарство, а на благодійному рахунку керівника десятки добрих справ.

Павленкове серед найактивніших читачів «Урядового кур’єра». Газету одержують і дорослі, і школярі, бо про передплату завжди турбується очільник господарства. Про книжку і газету Анатолій Онайко каже: «Пишіть цікаво про те, що потрібне людям. Завжди підтримаємо».