Село Рожни Броварського району на Київщині розташоване за 20 кілометрів від столиці. Це якщо по прямій. З центру села видно трубу Дарницької ТЕЦ. Якщо по асфальту — кілометрів 40 буде. Село доглянуте, дбайливо прибране, з комунальною інфраструктурою. Особливість Рожнів у тому, що село майже з усіх боків «обкидане» дачами, і чимало їхніх власників-киян перебираються сюди на постійне проживання, змінивши міську суєту на сільську розміреність і харчі з дачної ділянки. З «місцевими» в них зазвичай хороші стосунки. Мабуть, аура тут така — спонукає до спокою і дружелюбності. 

«Запорізький електровозоремонтний завод» — одне із найстаріших підприємств міста, яке за час існування бачило багато поганого і хорошого. Але навіть у найскладніші часи колектив переборював усі труднощі на кожному етапі розвитку. Нещодавно «УК» у рубриці «Звучить гордо!» розповів, як це підприємство, доведене до банкрутства колишніми керівниками, вивів у передові не так давно призначений в. о. голови правління Олег Винник. 

Цього разу вирішила не обмежуватися лише словесними коментарями на адресу авторів кримського електронного туристичного тижневика, який продовжує доставляти мені пошта. Скажу одразу: аби про тамтешнє життя судити з їхніх повідомлень, то назву півострова треба змінювати на Едем. З них дізнаюся, що там туристичне життя кипить о будь-якій порі: від іноземців нема відбою — сюди запраг приїхати мало не весь Китай, круїзні лайнери теж завертають, а злітна смуга в Сімферополі мало не вгинається від безперервного турпотоку. 

Підготовку міжгосподарських зрошувальних систем до роботи цьогоріч завершено вчасно — до 1 квітня. Заплановано полити 680,2 тис. га. Станом на 1 червня підрозділи Держводагентства уклали договори на полив 393 тис. га. А 91 тис. га ранніх сільгоспкультур уже отримала потрібну вологу. Ці цифри дають підстави стверджувати, що водогосподарники готові до подачі води у цьогорічному вегетаційному періоді. 

За роки незалежності Україна вже втретє наступає на одні й ті самі граблі: стикається з нестачею гречки на ринку, спекуляціями і різким стрибком цін на неї. Чому? 

Cитуація у державі інколи нагадує добре відому майже кожному українцю, коли пани чубляться, а в мужиків чуби тріщать. Такі висновки напрошуються при аналізі подій, які згубно впливають на важливі сегменти нашої економіки. У тому числі на долю одного з найбільших у Європі машинобудівного комплексу з випуску устаткування — для нафтової, газової, атомної та хімічної промисловостей — Сумського НВО. 

Їдучи вчора на роботу, почула по радіо інформацію про те, що ціна на бензин А-98 перевищила позначку 29 гривень за літр, — мережа АЗС WOG пропонує його по 29,49. Але 98-й, як мовиться, погоди не робить — найпопулярніші серед водіїв марки А-95 і А-92. Вони трохи дешевші: А-92 пропонують від 17,85 (АЗС «Укр-петроль») до 23 гривень без копійки (такий хитрий маркетинговий хід, малюючи на табло 22,99, застосовують мережі WOG, OKKO, Shell і SOCAR). Середня ціна на бензин цієї марки становить 20 гривень 42 копійки. Цінова вилка на бензин марки «А-95» має такий вигляд: найдешевше продає його той самий «Укр-петроль», по 18,35 за літр, а мережі з найвищою вартістю — по 24 гривні без копійки. Відповідно середня ціна — 21 гривня 17 копійок. Марка «А-95+» трохи дорожча: від 18,70 гривні за літр до 26 гривень без копійки. Середня ціна, за даними порталу «Все АЗС», становить 22 гривні 35 копійок. Графік, який відображає поведінку цін на дизельне пальне (його можна побачити на сайті Консалтингової групи «А-95»), теж свідчить про його подорожчання.  

Більш ніж упевнена, що влада і представники професійної спільноти, які нарешті дійшли згоди щодо механізмів протидії ввезенню до нас з РФ книжок антиукраїнського змісту і написали відповідний законопроект, збираючись розповісти про це журналістам, не прив’язувались до якоїсь дати. Так, очевидно, розпорядилося Провидіння, що сталося це напередодні горезвісної для українців дати. Нагадаю: 30 травня 1876 року царат підписав Емський указ. Хто підзабув, про що в ньому йдеться, докладно може прочитати в матеріалі мого колеги у суботньому номері газети. А я лише хочу навести одну цитату з нього. 

Учора, коли писала цей матеріал, знала напевне: сьогодні обов’язково буду серед тих своїх колег по редакції, які вже кілька років поспіль у цей день приходили у вишиванках. Чому цього зі мною не сталося раніше? Можна послатися на забудькуватість: клопоти завжди переважають, а свято, яке створив сам народ, не має перед собою інформаційної кампанії-нагадування. Та радше є інше пояснення: вишиванка — не просто одяг, тож зроблена чужими, хай і вправними руками, мала стати моєю, прижитися в оселі.

Недарма українці так довго трималися за традиційне вбрання, підсвідомо розуміючи, що воно теж тримає їх у житті, береже від знищення чи остаточної асиміляції, як того прагнули сусіди з усіх боків. Воно завжди було оберегом нації, таким є і буде. Зважте: найбільшого розквіту свято набуло саме останніми роками, коли нам дуже важко. І як розквітає країна в цей травневий день!  

Наприкінці квітня 2016 року Єврокомісія анонсувала широкий план дій для захисту внутрішнього ринку ЄС від імпортного металопрокату. Після ухвалення певних законодавчих ініціатив для імпорту сталі до країн ЄС потрібна буде спеціальна ліцензія. Які ще заходи спрямують на захист європейських металургів, Єврокомісія не повідомляє, але вказує на те, що ліцензування імпорту — не єдиний інструмент впливу. А чорна металургія у ЄС забезпечує 328 тисяч робочих місць і формує приблизно 1,3% ВВП Євросоюзу.