Місто Первомайськ — друге за значенням, площею та населенням після обласного центру. Нині тут ще працюють, радше тримаються на плаву, кілька промислових підприємств. Їх кількість значно скоротилася, тож великих надходжень від податків міський бюджет не отримує. Не повною мірою поповнюють його і майже 650 об’єктів роздрібної торгівлі. Працюючих у різних сферах лише 9,7 тисячі на 19,5 тисячі пенсіонерів, відрахування від зарплати до міського бюджету незначні. Завдає шкоди й робота напівлегальних підприємців. Місто, як і більшість подібних, страждає від ненадходження до бюджету тих податків, які могли б надійти.

А гроші можна просто «підняти із землі». Якби була воля, бажання, наполегливість. Одним із джерел наповнення місцевої скарбниці є, безумовно, податок на землю. А він не завжди й надходить. Йдеться про так званий горіховий ринок, який називають чи не найбільшим в Україні. На перший погляд, немає причин для занепокоєння. В Первомайську та Первомайському районі горіховий бізнес традиційний. Одні продають, інші купують цей продукт, якось заробляють. «УК» вирішив розібратися в законності роботи цього ринку.

Щоб ринок не лихоманило, потрібно перевести його роботу в легальне законодавче русло. Фото автора

Відділити ядра від шкаралупи

До 2010 року горіховий ринок функціонував на території Центрального, працюючи тричі на тиждень: у вівторок, четвер, суботу. Згодом виникла необхідність перемістити його в інше місце. Чи насправді та необхідність виникла, чи то була воля всемогутньої політичної сили, яка втручалася в будь-які питання управління містом, достеменно невідомо.

2012-го на базі комунального підприємства «Флора», яке займається ринковою діяльністю, рішенням виконкому створили філіал, ТОВ «Флора». Директором обох підприємств став депутат міської ради, голова земельної комісії Василь Мосякін. Тоді само горіховий ринок, яким володіє ТОВ «Флора», змінив місце прописки. Він охопив півтора гектара землі у межах міста, які належали й досі належать Міністерству оборони України(!), без погоджень з останнім. Фактично було здійснено самозахоплення його земель.

Громадські активісти міста, окремі депутати Первомайської міської ради переконані, що такі дії неправомірні, та намагаються боротися з порушниками законодавства самотужки. Так, 29 жовтня 2014 року небайдужий житель міста Валерій Косовський звернувся до прокуратури із заявою щодо незаконного захоплення земельної ділянки на вулиці Гвардійській. Прокуратура направила заяву до міліції, де було відкрито кримінальне провадження за ознакою ч.1 ст. 197-1 Кримінального кодексу України. «З часу відкриття кримінального провадження, — скаржиться чоловік, — минуло вже півтора року, а мене так і не повідомили про хід слідства та його наслідки».

Прокоментував ситуацію нашому виданню перший заступник начальника Первомайського відділення поліції ГУ Національної поліції в Миколаївській області Максад Бердієв: «Насправді відкрито кримінальне провадження, триває слідство. Але слідчий звільнився, нині  реорганізовуємо службу, і, поки не призначили нового слідчого, справи  не розслідуємо. Проводимо слідчі дії, експертизи, направили запити в різні інстанції, чекаємо відповідей. Можливо, були і бюрократичні моменти. Але, повірте, поліції не вигідно затягувати справу».

Окрім кримінального відтінку, ситуація з горіховим ринком набула й податкового підтексту. Ще один громадський активіст юрист Олександр Люткевич підрахував, що якби цю ділянку передати господарюючому суб’єкту, то мінімальна річна ставка орендної плати становила б 3% нормативної грошової оцінки. Тоді мали б майже півмільйона гривень надходжень у бюджет Первомайська. Поки що відрахування становлять лише 20 тисяч гривень на місяць.

А ось у місцевій податковій заявляють, що такого об’єкта як «горіховий ринок» не існує взагалі. Відповідно до статті 286.1, підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру. Немає даних про належність земельної ділянки — немає й плати за неї. Отже, ринок завис над землею.

Господарю вигідно. Податків сплачувати не потрібно, жодних претензій від податкової чи правоохоронних органів не існує. Втім, можна було б укласти щось на кшталт договору соціального партнерства. Якщо вболіваєш за місто та його жителів.

У повітрі

Про ситуацію з ринком на вулиці Гвардійській добре відомо Первомайському міському голові Людмилі Дромашко. Вона підтвердила, що свого часу горіхові підприємці працювали на Центральному ринку. Але почалася його масштабна реконструкція, і їм забракло місця. «Ми почали розв’язувати проблему, де розмістити горіховий ринок, аби не втратити місця для підприємців, — каже вона. — Міністерство оборони нам передало територію, колишній автопарк, коли там розташовувалася ракетна дивізія. Приміщення, які були на цій земельній ділянці, передали у комунальну власність міста. І ми свого часу передали їх нашому комунальному підприємству «Флора», яке займається ринковою діяльністю. Але проблема всього цього мікрорайону (вулиці Коротченка, Гвардійська, Достоєвського) пов’язана з тим, що Міністерство оборони, передавши нам приміщення, не передало землі. І ми багато років б’ємося над цією справою, але й досі питання не вирішено».

І Людмила Дромашко, і директор ринку Василь Мосякін демонструють купу листів та звернень майже до всіх міністрів оборони, які очолювали відомство за незалежності. Людмила Дромашко неодноразово бувала на нарадах у Міністерстві оборони, де порушувала питання передачі землі в комунальну власність. Кожен новий керівник обіцяв, що протягом місяця все вирішить. Місто власним коштом виготовило всі землевпорядні документи, які передано до Міністерства оборони. Залишалося погодити із суміжними міністерствами, передати документи до Кабінету Міністрів для прийняття рішення. У відповідь — «зупинити здійснювати операції… до прийняття окремого рішення»; «у Міністерстві оборони проводиться робота з цього питання»; «після прийняття Кабінетом Міністрів проекту протокольного рішення Міністерством оборони буде продовжено роботу відповідно до вимог чинного законодавства».

Окрім ринку на території, приміщення якої передано у комунальну власність, розташовані житлові будинки, приватний сектор, підприємці. Не маючи землі у власності, вони не можуть розпоряджатися своїм майном. Ані продати, ані заповісти будинок.

Натомість автогаражному кооперативу «Гвардійський», що розташований у цьому комплексі колишнього військового містечка, Міністерство оборони погодило виділення землі під будівництво гаражів. Украй дивно, що члени кооперативу добилися міністерського рішення, а керівники різних рівнів, депутати так і не змогли.

І ще про одну новацію Центрального ринку стало відомо нашому виданню. В базарні дні тут перекривають рух транспорту по вулиці Гагаріна. Первомайська міжрайонна прокуратура вважає, що зазначене рішення не відповідає чинному законодавству, зокрема Закону «Про дорожній рух». У зв’язку із перекриттям дороги були випадки, коли не змогла своєчасно доїхати на пожежу рятувальна машина, автомобіль швидкої допомоги, інші служби. Виявлені факти свідчать про неможливість вчасного й ефективного реагування на надзвичайні ситуації, що створює загрозу життю та здоров’ю людей і майну. Втім, міська влада вважає, що рішення правомірне. Але, попри те, що на самому ринку здійснено реконструкцію, торгівля продовжується на вулиці. Людям начебто видають талони, беруть гроші за торгові місця, втім проконтролювати таку вуличну торгівлю досить складно.

Бізнес із відбитками на долонях

Склалося стереотипне враження, що горіховий бізнес надто прибутковий. Можливо, він і дає величезні доходи. Але не тим, хто тричі на тиждень виходить продавати чи купувати горіхи у Первомайську. Сам ринок — це не впорядкована територія, що розділена на кілька умовних зон. На одній ділянці стоять продавці горіхів, що пропонують товар мішками. Це або жителі сіл, які самі збирають горіхи в посадках та на власних подвір’ях, або ті, хто скуповує горіхи по селах. І одні, і другі жаліються, що їздити невигідно через високі ціни на пальне. А ціни на горіхи постійно знижуються. Бум припадає на жовтень-грудень, а навесні й до літа не буде чим і торгувати. Вартість одного кілограма нечищених горіхів до 20 гривень. Тож за мішок можна виручити гривень 600.

Горіхи в шкаралупі купують місцеві жителі, які після основної роботи або замість неї очищують їх удома. «Що нам залишається? — бідкається молода жінка, — якщо в місті немає роботи навіть для людини з вищою освітою. Доводиться працювати фізично. Погляньте на мої долоні, вони вже чорні від тих горіхів». Заробіток такого працівника залежить від якості чищених ядер. Найвище цінується «кашка» і «метелик», ціла половинка. Чим світліший колір горіху, тим дорожче його можна реалізувати. Нині знизилася й ціна на чищені горіхи. Підприємці-закупівельники, що на окремому майданчику, пропонують купувати «метелики» та «кашку» від 20 до 100 гривень за кілограм. Тоді як торік їх можна було продати по 200, 250 гривень.

Хоч з ким спілкувалася, люди казали про одне: тільки б не закрили горіховий ринок. Але йдеться не про закриття, а виключно про наведення ладу, про діяльність відповідно до чинного законодавства. Ще здивував один факт. Контролер, який видає талони за торговельне місце, зазначив, що вартість становить 5 гривень 10 копійок за два квадратних метри. Коли ж запитую продавців, скільки вони реально сплачують, відмовчуються, не кажуть. Звісно, й це змушує замислитися над тим, чи все гаразд на горіховому ринку.

На цій горе-землі переплелося безліч інтересів та конфліктів. Тут і політика, і земельні та бюджетні питання, є особисті амбіції, взаємні звинувачення та виключно суб’єктивні причини для розбірок. Утім, конфлікт затягується, питання землі не вирішують. 

… «Дістанеться на гріхи» — вислів з давнини. Зустрічається афоризм і в творах Панаса Мирного, і в Антона Чехова. Значення незмінне. Коли хтось у чомусь винен, він точно матиме на горіхи. За однією з версій, діточки, які погано поводилися, не отримували від батька-заробітчанина жодного горішка. Мати ж казала дитині: завинив, отож дістанеться тобі від батька на горіхи. Кому «дістанеться на горіхи» в нашій історії, поки що невідомо. Міністерству оборони, міськвиконкому, обласній владі, комунальному ринку? Головне, аби не людям. Тим заробітчанам, які власними долонями заробляють собі копійчину.