Кілька років тому багатодітна родина Дмитра й Алли Кущів продала квартиру в Харкові і придбала будинок у селі, щоб розпочати лавандовий бізнес. Нещодавно на своїй сімейній фермі в селі Новоселівка на Нововодолажчині родина відкрила перший лавандовий сезон для туристів і провела благодійну акцію на підтримку ЗСУ. Наступного року подружжя планує створити лавандовий парк. Про складний шлях до успіху і плани на майбутнє розмовляємо з господинею.

 Щоб зупинити ворожу навалу, нашим захисникам нині потрібна велика кількість різноманітної зброї. Фахівці працюють над тим, як виробити її в Україні чи закупити за кордоном. Водночас є чимало охочих незаконно використати зброю та боєприпаси — продати чи навіть застосувати їх. Набирає обертів незаконний обіг зброї, з ним активно бореться правоохоронна система. Скільки ж знаходять та вилучають на Черкащині смертоносних знарядь?

 «Не знаю, чи є я крилами своїх дітей, але долонями — точно. Прагну, щоб ніхто не впав», — ділиться думками Олена Мехедько. Зрештою, це не просто міркування — це сенс її життя. Виховуючи свого сина Микиту, 13 років тому вирішила створити в рідному селищі Велика Новосілка, що у Волноваському районі на Донеччині, дитячий будинок сімейного типу й виховувати ще сімох хлопчиків і дівчаток, які з різних причин не знали материнської ласки. Але в їхню долю чорним шлейфом врізалася жахлива війна. Змушені були залишити рідні місця та поїхати на Тернопільщину, де нині й живуть.

 Із початку травня цього року в Києві та Василькові Київської області триває культурно­мистецький проєкт «ДІМ: Дитяча Інклюзивна Медіастудія», який реалізує громадська організація «Громадське дитяче інтернет­телебачення і радіо «Веселка ТВ» за фінансової підтримки Українського культурного фонду в межах грантової програми «Культура без бар’єрів». Це унікальний кроссекторальний проєкт зі створення інклюзивного креативного простору для дітей з інвалідністю різних нозологічних форм захворювання. 

 Наприкінці травня цього року на території управління патрульної поліції в Черкаській області офіційно дали старт роботі велопатруля. Така форма роботи для вітчизняних правоохоронців не нова. Вони діють у Львові, Рівному, Івано-Франківську, Житомирі, Хмельницькому, Кривому Розі, інших містах. А в Києві, крім велопатруля, діє ще й кінний. За короткий час правоохоронці на велосипедах уже встигли зробити чимало добрих справ.

 Нині для багатьох українців читати книжки російською мовою стало просто неможливо. Що ж робити з «літературним агресором» у нашій домівці? Багато хто вирішив, що така література має піти на користь нашим військовим. Ще восени торік одна зі шкіл у Черкасах оголосила акцію зі збору макулатури «Здай російськомовну книжку — допоможи ЗСУ!» Школярі зібрали сировину для перероблення на потрібний країні папір.

 Проєкт «Дитинство, яке перевернула війна» розпочався з роздумів педіатра Валентини Корнєвої, надрукованих у ЗМІ, зокрема й в «Урядовому кур’єрі». Автор нагадала страшні факти: від початку повномасштабної агресії рашисти вбили майже пів тисячі українських дітей, тисячу поранено, понад 20000 дітей московити вивезли за межі України. І додала: якщо зараз не придумаємо, як долати наслідки злочинів загарбників проти дітей, — у майбутньому нас чекають важкі часи.

 Хронічно безлюдні пляжі посеред літа на анексованому рашистами півострові вже стали сучасною візитівкою колись курортного Криму. Віднедавна ще одним обов’язковим атрибутом колись улюбленого місця відпочинку, перетвореного загарбниками на велику військову базу, стала «бавовна». Плюс лякливий чемоданний настрій переселених сюди осіб із глибинки держави-агресора, які замість вигуку «Крим наш!!!» тепер крізь сльози мимрять: «Як у себе вдома тут жили...»

 До урядового проєкту «Армія відновлення» Харківщина долучилася на початку нинішнього року, після того як у регіоні скасували заборону на проведення суспільно корисних робіт у зоні бойових дій. Відтоді понад 5,2 тисячі безробітних у межах цього проєкту змогли отримати оплачувану роботу. Здебільшого вони розбирали завали після ракетних і артилерійських обстрілів, прибирали сміттєзвалища, розвантажували і доставляли нужденним гуманітарну допомогу, заготовляли дрова тощо.

 Інтеграційний хаб «Платформа спільних дій» вніс позитивні зміни в життя людей, які вимушено переселилися до міста Мукачева, що на Закарпатті. І для них, і для місцевих «Платформа» стала місцем, де можна працювати, розвивати свої здібності й водночас відволікатися від пережитих страхіть війни, які не вивітрилися з пам’яті.