На тлі нинішніх економічних і політичних подій чомусь призабули нещодавню — в Україні місяць тому завершено офіційну процедуру приєднання нашої держави до Угоди Світової організації торгівлі про державні закупівлі (Agreement on Government Procurement, GPA). А з 7 квітня в нашій державі набув чинності Закон «Про приєднання України до Угоди про державні закупівлі».

Чи відчули позитивні зрушення наші виробники, які виявили бажання брати участь у державних тендерах на закупівлю товарів та послуг? Чи залишилося те засилля «своїх», наближених до державних чиновників фірм, які майже одноосібно «брали участь і перемагали» у таких торгах? Чи стало простіше вирішувати питання щодо участі вітчизняних компаній у державних тендерах різних країн світу, включно з державами ЄС? 

Після злив, які понад місяць полоскали полтавську землю, на багатьох полях з’явилися ерозійні малюнки, що спричинило тривогу. Це стосується й Шишацького району з його пересіченим ландшафтом. Тому викликають подив поля ПП «Агроекологія», де ерозії немає.

Коли ми їхали в це господарство, патьоки дощу хльоскали по вітровому склу нашого авто, але за якихось 20 хвилин уся вода, що вилилася на найближче від дороги поле, зникла. Дивина та й годі. Виявляється, секрет у тому, що в ПП «Агроекологія» працює унікальна грунтозахисна система. 

Ситуація нині, коли отримання дозволу на ведення бізнесу затягують місяцями, — на жаль, швидше правило, ніж виняток. Деякі підприємці на цей процес витратили рік. І це при тому, що законодавством передбачено норму, яка кардинально спрощує їхнє спілкування з дозвільними органами.

Ідеться про принцип мовчазної згоди. Тобто коли підприємець подав у встановленому порядку заяву та необхідний пакет документів і у визначений законодавством термін (10 днів) не отримує дозволу на діяльність або суб’єкту господарювання не надають чи не надсилають рішення про відмову, то це означає автоматичну згоду дозвільного органу надати потрібний документ. Тож підприємцю вмикають зелене світло.

Банкіри полюбляють поговорити на тему відновлення кредитування бізнесу та пересічних людей, збираючись на різних конференціях, «круглих столах», проте це питання так і зависає в повітрі.

Чому ж ще нема передумов для фінансування банками різних галузей та компаній? Невже за тенденції до сталого зростання економіки нашої країни протягом останніх 4—5 місяців не зменшилися ризики кредитування для самих фінустанов? І невже всі наші банки справді перебувають у великій кризі попри те, що чимало установ працюють із великою ліквідністю? 

Згідно з інформацією Міжнародної фінансової корпорації (IFC), сімейні компанії — найпоширеніша форма організації бізнесу в світі. У багатьох країнах вони становлять понад 70% загального числа підприємств і відіграють ключову роль у зростанні країни та створенні робочих місць. Серед найбільш відомих — Fiat Group у Італії, L’Oreal у Франції, Samsung у південній Кореї, BMW і Siemens у Німеччині. Проте приблизно 90% таких компаній не виживають після переходу у власність представників третього покоління. Причина — недостатня підготовка молодших поколінь до вимог бізнесу, що зростає.

Яка частка з 900 тисяч вітчизняних підприємств малого та середнього бізнесу є сімейними, фахівці не підраховували. Про те, як сімейні компанії можуть покращити шанси на виживання завдяки ефективній системі корпоративного управління, «УК»  розповідає керівник програм Міжнародної фінансової корпорації з корпоративного управління в Європі та Центральній Азії Сергій ТРІПУТЕНЬ.

Приклад європейських країн показує, що лише комплексна термомодернізація житлового фонду може кардинально вплинути на скорочення споживання енергоресурсів. У Держенергоефективності зауважують, що спостерігали пік видачі «теплих» кредитів на травневі свята. Лише з 9 по 15 травня люди взяли 4295 позик а суму 71,2 мільйона гривень. Голова Держенергоефективності Сергій Савчук зазначив, що державна підтримка спрямована на відшкодування кредитів як для отримувачів субсидій, так і для тих, хто не одержує пільгової допомоги. 

Малих і середніх підприємців у розвинених країнах вже давно сприймають як джерело потужного внутрішнього інвестиційного ресурсу. Не применшують їхнього значення й у питанні зайнятості населення. До послуг такого бізнесу і проста реєстрація, і звільнення на певний період від податків. До слова, нарешті й в Україні спростили процес реєстрації до кількох годин. А ще кожен новий проект регуляторного документа тепер містить цифрове обрахування його впливу на такий бізнес, аби запропоновані норми не нашкодили підприємцям. Та чи це нині мотивує українців займатися власною справою?

Про ставлення громадян до підприємництва у світі та Україні свідчать дані глобального дослідження, участь у якому взяли майже 50 тисяч людей із 44 країн, зокрема й тисяча українців. Згідно з опитуванням, показник позитивного ставлення до підприємництва в нашій державі — 34%, у світі — 51%.

Резонансні корупційні події останнього часу, у центрі уваги яких опинилися деякі особи з керівництва Миколаївської області, змусили Президента Петра Порошенка приділити посилену увагу цьому регіону, вдавшись навіть до певних кадрових рішень. Тож відкриття виробничо-перевалочного комплексу Bunge-Україна на території Миколаївського морського порту стало новим приводом, аби поговорити про наболіле.

Ще напередодні від’їзду глава держави зустрічався з головою Миколаївської обласної держадміністрації Вадимом Меріковим. «Попри певні досягнення, роботу з АТО тощо, після розмови зі мною Вадим Меріков написав заяву про звільнення з посади голови обласної держадміністрації. Це політична відповідальність», — відверто заявив Петро Порошенко. 

Нині Яготинський маслозавод святкує 60-річний ювілей. Це тільки раз на рік він може собі дозволити призупинитися на мить, зробити передих і з полегшенням згадати про дитинство та юність. Скептики скажуть, 60 років — то поважний вік, початок старіння. Та ні! Для заводу це тільки новий старт, осяжні потужності й можливості. 

За радянських часів майже чверть усіх шкільних зошитів у СРСР виробляли на Понінківській паперовій фабриці, завдяки чому навіть чукотські діти знали про це містечко на Хмельниччині, яке фактично виросло довкола свого підприємства-годувальника. Утім, папір тут виробляли із привізної целюлозної маси, через що розрив налагоджених економічних зв’язків між колишніми союзними республіками замалим не призвів до занепаду потужного виробництва, на якому трудилося кілька тисяч працівників.