Таке запитання вони днями поставили перед владою та представниками транснаціональних корпорацій — американської Chevron і британсько-нідерландської Shell, що стали переможцями конкурсів на право видобувати газ на Олеській (Львівська область) і Юзівській (Донецька і Харківська області) площах.  
Гідророзрив для видобутку вуглеводнів ще з радянських часів використовують нафтовики та газовики. До пласту підводять трубою воду з піском та хімічними речовинами. Підривають і видобувають газ.

Шість років тому в селі Білин Рахівського району звели міні-ГЕС, яку тоді охрестили першою в Україні. Її приводить у дію гірський потік. Розрахована вона на 630 кіловат електроенергії за годину та оснащена за кошти українських інвесторів за сучасними технологіями. 

Україна ще два роки тому не мала жодної хоча б середньої сонячної електростанції, які вже десятиліття працюють у багатьох країнах світу. Однак крига скресла саме 2010 року. І це став не просто якийсь там експериментальний проект. Наша країна розпочала будівництво грандіозного сонячного парку в Криму, який, на думку фахівців, буде одним із найбільших не лише в Європі, а й у світі. Вже до кінця 2013 року, як зазначають і закордонні, і вітчизняні фахівці, загальна потужність українських сонячних електростанцій становитиме цілком пристойну цифру — 1 ГВт. А інвестиції в будівництво нових об’єктів мають перевищити 2 млрд євро. Як повідомив кореспонденту «УК» голова Державного агентства з енергоефективності та енергозбереження України Микола Пашкевич, наразі в країні діє 18 сонячних станцій. 

Сьогодні солому, з одного боку хоче бачити в себе Європа, а з другого, в свідомості українського суспільства сталися якісні зміни щодо відновлювальних джерел енергії. Коли 2006 року один із перших у країні (принаймні перший на Вінниччині) теплогенератор ставили в школі села Вахнівка, то сільська громада поставилася до цього з недовірою, мовляв, свиню підсовуєте. Аргумент, що столиця Данії майже на чверть опалюється аналогічними генераторами, виявився малопереконливим для сельчан, тому вони взяли з обласної влади слово допомогти їм газифікувати село. Тепер не треба вмовляти. Всі дозріли!  

Загальновідомо, що в Україні ефективність використання енергії є відносно невисокою. Будівельний сектор завжди був і лишається одним із найбільших споживачів енергії серед інших галузей, де частка енергоспоживання дорівнює 30% від загального показника по всій економіці. 

Минулий рік став успішним для вітчизняної вітроенергетики, бо вивів нашу країну за встановленою потужністю генераторів на рівень Нідерландів. За даними голови правління Української вітроенергетичної асоціації (УВЕА) Андрія Конеченкова, на кінець 2010 року за допомогою енергії вітру виробляли майже 86 МВт, а вже у 2011-му — 151 (зростання на 73%. — Авт.). Цього року показник уже збільшився до 191 МВт і, за прогнозами, збільшиться вдвічі. За 18 років вітроенергетика може покрити 12–15% електроенергії України. Це в шість разів перевищує план з нарощування енерговідновлювального ресурсу згідно з проектом Енергостратегії до 2030 року. 

За оперативними даними Мінагропроду, станом на 23 липня в Україні зібрано 17,5 млн тонн ранніх зернових і зернобобових з 7681 тис. га, або 77% площ. При цьому їх середня урожайність становить 22,8%, що нижче минулорічного показника (29,2%). 

Додаткове зрошення підвищує врожайність. На власному досвіді у цьому переконалося чимало сільгоспвиробників. Наразі вони намагаються самотужки відновити втрачену з радянських часів меліоративну систему та закуповують техніку для поливу полів. Але, як наголошують фахівці, без держдопомоги їм не впоратися.
— Ми істотно витратилися на закупівлю сучасних зрошувальних австрійських машин, — розповідає Олег Каліман, керівник фермерського господарства «Таврія-Скіф» з Михайлівського району.  

У цеху Запорізького  феросплавного заводу спекотно. Потужно гудуть плавильні печі, викидаючи яскраві язики полум’я. Виробництво складне, вимагає від людей величезної уваги, знань, суворого дотримання правил техніки безпеки. Потрібна й фізична витривалість, організованість, відповідальність, точна координація рухів та окомір, надзвичайна обережність. Специфіка феросплавного виробництва, як і металургійного, така, що влітку людям працювати особливо важко — спека випалює, а взимку, буває, в цеху не зігрієшся.  

Під час робочої поїздки на Черкащину міністр аграрної політики та продовольства Микола Присяжнюк ознайомився з роботою кількох сільгосппідприємств Золотоніського та Чорнобаївського районів, узяв участь у розширеній нараді з агроактивом області.  
У ТОВ «Золотоніські сади», яке спеціалізується на розвитку садівництва з застосуванням передового зарубіжного досвіду та інтенсивних технологій виробництва і зберігання продукції, Микола Присяжнюк ознайомився з практикою вирощування яблук.