Наука

  • Ректор Дмитро МЕЛЬНИЧУК: «Занижувати планку не маємо права»

    Народжений тринадцять років тому в нашій країні з ініціативи Героя України, ректора Національного університету біоресурсів і природокористування Дмитра Мельничука Всесвітній консорціум установ вищої освіти і досліджень у сільському господарстві (GCHERA) сьогодні став найбільшим науково-освітнім об’єднанням світу. Збираючись на свої конференції, його члени обговорюють найактуальніші питання галузі і навколишнього середовища. Тема останньої на сьогодні — VІІ — «Університети сільського господарства і наук про життя: підприємці для сталого розвитку сільських територій». У Політехнічному інституті Ла-Саль-Бове (Франція) зібралися представники майже 80 вищих навчальних закладів понад 50 країн світу, серед яких був і фундатор GCHERA та його почесний   президент академік Дмитро МЕЛЬНИЧУК. 

  • На нас чекають інші 20 років

    Світова історія свідчить, що розвиток країн рідко відбувається плавно і поступально. Зазвичай буває інакше: роки застою в економіці та соціальних традиціях змінюються стімким зростанням, яке веде до оновлення і справжнього прогресу. 

    Україна — молода країна, але багато що тут залишається несучасним і застарілим.

  • На зв’язку — «Січ-2»

    Як ми вже повідомляли, 17 серпня о 10 годині 12 хвилин 20 секунд за київським часом з пускової бази «Ясний» (Росія, Оренбурзька область) успішно стартувала ракета-носій «Дніпро», спроектована та розроблена на ДП «КБ «Південне» (Дніпропетровськ) і виготовлена на ДП ВО «Південмаш» (Дніпропетровськ) у кооперації українськими та російськими підприємствами. Ракета вивела на навколоземну орбіту вітчизняний супутник дистанційного зондування Землі «Січ-2». Запуск космічного апарата присвячено 100-річчю від дня народження видатного конструктора ракетно-космічної техніки Михайла Кузьмича Янгеля, котрий був першим керівником Конструкторського бюро «Південне» і протягом вісімнадцяти років очолював його.

  • Ольга ЛОБАРЧУК

    Винайти щось корисне легше, ніж довести його до виробництва

    «Ліжко Осадчука» з допомогою електропульта, напругою 24 вольти, перемістивши інший тумблер мінімальним зусиллям пальця, дає можливість лежачому хворому  самостійно перевести себе із лежачого положення на спині у лежачу позу на правому чи лівому боці. Такий частий рух необхідний, щоб у хворого не утворювалися пролежні. За 15 секунд дієздатнообмежена людина зможе піднятись у сидяче положення під різними кутами й опуститися, також за бажанням хворого відкривається і закривається герметичне поліетиленове вмістище для справляння природних потреб.

  • Професор Олег ПОКОТИЛО: «На праху предків будувати не треба»

    Доволі часто на узбіччі автошляхів можна побачити траурні вінки. Це означає, що хтось обірвав тут своє життя. Місцеві жителі кажуть про такі місця, що вони згубні, пропащі чи дивні. Науковці, люди з екстрасенсорними здібностями називають їх геопатогенними зонами (ГПЗ). Професор Тернопільського національного технічного університету ім. І. Пулюя Олег Покотило — біохімік,  захоплюється дослідженням аномальних явищ і прагне створити карту геопатогенних зон Тернопільської області. 

  • «Пасіка: перш ніж з ложкою, треба з сошкою»

    Не кожному вченому вдається заснувати інститут. Леонід Боднарчук це зробив і беззмінно  керує ним з 1989 року. Про високий авторитет наукового закладу свідчить те, що його керівник очолює професійні організації пасічників. Плідну роботу вчених та виробничників цінують й за кордоном: саме тому 2013 року в Україні проходитиме міжнародний конгрес  «Апімондія». В історію галузі вчений вписав ще одну сторінку: створив Національний музей бджільництва. Фактично інститут і музей — цілісний комплекс, що діє під гаслом «Пошуки шляхів майбутнього марні, якщо не розумієш минулого». Територія цих двох закладів рай не лише для бджіл, але й диво — місце єднання людини та природи. 

  • Микола ПЕТРУШЕНКО

    "Перпетуум-мобіле" на холостому ходу

    У ці травневі дні проходить п'ятий Всеукраїнський фестиваль науки, приурочений до професійного свята вчених. За словами президента НАН України академіка Бориса Патона, мета заходу - широке інформування суспільства про наукові досягнення і практичні розробки вітчизняних наукових установ і вищих навчальних закладів. 

  • "Колектив, якому під силу долати світові вершини"

    Національний університет біоресурсів і природокористування України, один з небагатьох дослідницьких університетів країни, гідно представляє її на найвищому рівні в світі. Недаремно ж Прем'єр-міністр Микола Азаров, нещодавно побувавши тут, та ознайомившись з науковим потенціалом і можливостями університету, висловив сподівання, що ВНЗ не лише збереже своє лідерство в аграрній науці та освіті, а й сягне нових вершин.

    Сьогодні, коли уряд прагне залучити іноземні інвестиції в українську економіку і науку, внесок університету, у якому сформовано міжнародний науковий парк "Біобезпека природокористування та якість життя", помітний навіть неозброєним оком. Про його перспективу ведемо мову з ректором НУБіП України, Героєм України, академіком Дмитром Мельничуком.

  • Лариса УСЕНКО

    Щоб не пасти задніх

    З настанням весни Інтернет-мережа зарясніла інформаційними повідомленнями про те, що в ядерному центрі російського міста Сарова - структурній одиниці державної корпорації "Росатом" - запрацював комп'ютер потужністю 1 петафлопс. На сьогодні це найпотужніший суперкомп'ютер у Російській Федерації, котрий посів 12-й щабель у світовому рейтингу ТОП-500 і 1-й - у рейтингу ТОП-50 самої Росії та країн СНД. Чесно кажучи, прочитавши це, щиро позаздрила нашим сусідам - отепер амбіції росіян, причому цілком заслужено, отримали належне визнання. Щоправда, зупинятися на цьому російські вчені не збираються - вже до 2020 року планують створити машину екзафлопсного рівня, відповідно збільшивши потужність існуючої. 

  • "Математики називали Келдиша працюючим дворянином"

    1961 року Юрію Гагаріну відкрився міжзоряний простір, а вченим - зоряний час: АН СРСР очолив "космічний" Мстислав Келдиш.

    Спогади президента Національної академії наук України Бориса Патона про знаменитого колегу, академіка Мстислава Келдиша наштовхнули на ще один "титул" визначного російського вченого: він же був віртуозним закрійником часу... Адже не раз викроював його зі своєї доби, перевантаженої справами державної значущості. Зокрема у відрядженнях.