Не секрет: висока оцінка і підтримка успіху стимулює його розвиток. Саме це відчувалося під час зустрічі в Київському національному університеті технологій та дизайну з т.в.о. міністра освіти і науки Сергієм Шкарлетом та президентом Національної академії педагогічних наук України Василем Кременем. І ще одне враження: це був діалог тих, хто прагне розвитку освітньої галузі й знає, як це зробити, бо вони не чекають змін, а творять їх.

Якщо піхоту називають царицею полів, а артилеристів — богами війни, то танкісти — броньований кулак армії, рушійна сила Сухопутних військ, яка часто визначала долю боїв, зокрема й упродовж перших років війни на сході нашої країни. Вихованці харківського військового інституту танкових військ, який має славну історію з часів Другої світової війни, завжди були найкращими представниками танкового братства.

Приємна новина. З вересня наступного року вище професійне училище №7 міста Кременчук Полтавської області розпочне готувати фахівців для IT-ринку. Про це, а також про створення на базі цього популярного училища центру професійної досконалості, співпрацю з Інститутом електрозварювання ім. Є.О. Патона НАН України й реформу професійної освіти «Урядовому кур’єру» розповів директор ВПУ №7 Микола НЕСЕН.

Рейтинги закладів вищої освіти викликають незмінний інтерес. Їх пестять увагою медіа, ретельно вивчають абітурієнти разом з батьками, роботодавці й політики. Підвищений запит на високі рейтингові місця змушує часом нехтувати навчальним процесом, інтересами студентів та викладачів, кладучи левову частку часу і натхнення на вівтар його величності рейтингу.

Пандемія COVID-19 стала для системи охорони здоров’я в Україні випробовуванням на міцність. А питання підготовки висококваліфікованих спеціалістів середньої ланки в медичній галузі день у день набуває дедалі більшої актуальності. Додаткова потреба у медичних сестрах та фельдшерах формує попит на їхню підготовку.

Долучення до освіти якнайширшого кола осіб. Здобуття необхідних знань у будь-який зручний час. Можливість навчатися віддалено від навчального закладу за бажанням чи вимушено, зокрема через хворобу або неможливість переїхати в інше місто. Усе це серед характеристик дистанційної освіти. Але в сучасних українських реаліях теза навчатися віддалено через хворобу або неможливість переїхати набула нового змісту. Адже на тілі нашої держави, на жаль, з 2014 року з’явилися тимчасово окуповані території, де українцям обмежено доступ до української освіти.

Протягом останніх п’яти років в українських вищих навчальних закладах кількість абітурієнтів з тимчасово окупованих українських територій — Автономної республіки Крим та Донбасу — значно зросла. Про це під час онлайн-брифінгу повідомив заступник міністра освіти і науки Андрій Вітренко. Так, за його словами, якщо у 2016 році через освітній центр «Крим-Україна» до вишів вступило 153 особи, то цьогоріч — 397 осіб, а через освітній центр «Донбас-Україна» — відповідно 855 та 1629 осіб.

24 січня 2012 року «Урядовий кур’єр» надрукував матеріал «Географічний майданчик з вулканами і гейзерами». У ньому йшлося про те, що в Полтавському обласному ліцеї-інтернаті для обдарованих сільських дітей створюють заклад майбутнього, основу якого заклав понад 100 років тому Антон Макаренко. Весь цей час у закладі наполегливо наближали мету й таки її досягли. Про зроблене за вісім років, а також нинішні успіхи й проблеми розповів директор комунального закладу «Полтавський обласний науковий ліцей-інтернат II—III ступенів імені А.С. Макаренка» Полтавської обласної ради Валерій ШУЛЬГА.

Наукова й освітня громадськість обговорює стратегію розвитку вищої освіти на наступне десятиріччя. Оскільки це проблема не галузева, а загальнодержавна, то дозвольте й мені, споживачеві освітнього продукту, поділитися вистражданими в роботі та перевіреними практикою думками.

Школи на Рівненщині з 15 жовтня не зачинилися, а працюють у звичному режимі. Начальник управління освіти і науки Рівненської ОДА Петро Коржевський вважає, що ефективність дистанційного навчання на порядок нижча за безпосередню взаємодію вчителя та учня. Він закликає не панікувати, а діяти адекватно в ситуації, яка змінюється щодня.