Чи буде ефективним новий навчальний рік у здобутті учнями знань і водночас безпечним для їхнього здоров’я? Запитання, яке турбує нині не лише педагогів, батьків, а й владу, зрештою, все українське суспільство. У школах Тернопільщини з нетерпінням чекають на зустріч з учнями й вірять, що навчатимуть їх за звичною очною формою, хоч готуються й до певних корекцій, пов’язаних із поширенням коронавірусної інфекції.

І повторюватимуть матеріал

Тернопільський навчально-виховний комплекс «Школа-ліцей №6 імені Назарія Яремчука» останніми роками славиться новими творчими підходами й у навчальному процесі, й у відзначенні шкільних свят, й навіть у поповненні шкільної скарбниці. Генератором усіх таких ідей виступає директор Олександр Остапчук. Цікаво було почути його міркування про підготовку школи-ліцею до навчання.

Олександр Миколайович одразу зазначив, що він не прихильник дистанційного навчання, особливо у початкових класах. Діти не здатні ще самостійно готувати уроки, ретельно підшукувати навчальний матеріал. Хлопчики й дівчатка вдома прагнуть більше бавитися, тож має бути живе спілкування в донесенні до дитини якоїсь теми.

Досвід дистанційного навчання, який набули впродовж кількох карантинних місяців, Олександр Остапчук називає першими спробами. Не всі вчителі та учні, використовуючи інтернет, працювали як годиться. Певна кількість дітей залишалася поза увагою педагогів, навіть через те, що в березні школярів відправили у села до бабусь. Тепер у вересні два-три тижні змушені будуть зануритися в освітній процес за квітень і травень, вдатися до повторення матеріалу, а потім провести залік.

Якщо ж обставини все-таки змусять запровадити дистанційне навчання, то в шостій тернопільській школі-ліцеї його проводитимуть у формі «перевернутого класу». Ця технологія нагадує змішане навчання. Іншими словами, учні готуватимуть удома теоретичну частину теми уроку, у школі ж опрацюють її на практичних заняттях. Вони матимуть відеозапис з уроку вчителя. Такі відео вже знімають. Кожен з педагогів записує певну тему на 10—20 хвилин, щоб у разі потреби можна було продемонструвати, коли учень братиметься в домашній обстановці за вивчення нового завдання.

Звичайно, міському учневі легше, ніж сільському, використовувати в дистанційному навчанні сучасні технічні можливості. Принаймні в нього є швидкісний інтернет, хоч проблеми можуть виникати і тут. У шостій школі-ліцеї подбали, щоб кожен клас було під’єднано до дротової мережі та Wi-Fi. У кожному класі встановлюють відеокамери, які в потрібний час можна буде вмикати, якщо дитина хвора, щоб вона переглядала уроки на платформі Zoom чи іншій. На відеоспостереження та встановлення інтернету в усіх класах упродовж року витратили 100 тисяч спонсорських гривень.

Щоб поповнити шкільну скарбницю, педагоги й учні долучаються до різних креативних заходів, виготовляють розмаїті вироби власноруч. Організовують аукціони чи торги, використовуючи соцмережі. За 6,5 тисячі гривень продали стільчик і парту з Бельгії, за якою навчався учень, що потім став професором. На продаж виставили мило «Шістюля», яке самі виготовляли. Як і десять наборів пізнавальної гри «Швидка шайба». Цей виріб побачили в інтернеті, скопіювали і зробили власноруч. У цю гру, запевняє директор, у школі граються і вчителі.

Першовересень — не лише початок навчального року, а й свято. У шостій тернопільській школі-ліцеї вже сім років тому відмовилися від усталених (кажучи інакше, радянських) форм святкування першого та останнього дзвоників, випускного. Тернополяни закликають усі школи України не проводити жодних лінійок.

«У кожній школі власний сценарій свята Першовересня», — переконаний Олександр Остапчук.

Замість лінійки в День знань у школі-ліцеї кілька років поспіль організовують «Родинне вогнище». Раніше 31 серпня збиралися всією великою шкільною сім’єю на лісовому масиві. Під час невеликої програми дітям нагадували, що канікули вже завершилися й завтра їх зустріне рідний навчальний заклад, отже треба буде здобувати знання. А потім організовували різні ігри, не забували, звісно, розпалити багаття, готували страви на вогні.

А 1 вересня всі святково одягнені приходили у класи, де могли втілити власний задум відзначення Дня знань. Для першокласників готували спеціальний захід, ліцеїсти обсипали їх цукерками, а потім урочисто заводили у класи, де на них уже чекали аніматори. А ось старшокласники цього дня збиралися на першовересневу вечірку — дискотеку на спортивному майданчику. Як нині святкуватимуть перший день нового навчального року, в школі-ліцеї ще достеменно не знають. «Зважатимемо на епідеміологічну ситуацію в місті, за тиждень до навчання визначимося», — каже Олександр Остапчук.

Ніщо не замінить живого спілкування дітей у школі. Фото з сайту shkola-licej6.te.ua

Дистанційне навчання — велика проблема

У Літятинському закладі загальної середньої освіти І—ІІ ступенів у Бережанському районі теж ще не відають, як відзначатимуть Першовересень. Але буде нетрадиційна лінійка. Директор школи Василь Пуківський зауважує, що це мав би бути невеликий духовно-патріотичний захід. Нещодавно біля загальноосвітнього закладу постав пам’ятник Тарасові Шевченку, тут створюють духовно-патріотичний центр. Громада допомогла площу біля шкільної будівлі вбрати у бруківку, це теж додасть настрою.

Село Літятин за 50 кілометрів від обласного центру. У місцевій школі 66 учнів. Тут здобувають знання до 9 класу. Але є, каже директор, вісім класокомплектів. 4 класу немає, бо не було жодної дитини відповідного року народження. Василь Пуківський теж проти дистанційного навчання, бо для села це велика проблема. В одній родині по кілька учнів, а комп’ютер один, за яким усі разом не можуть працювати. Як тоді навчатися? До того ж лише майже 75% школярів мають персональні комп’ютери. Учителі під час карантину в березні — травні використовували з навчальною метою програму Viber. У Літятині поганий мобільний зв’язок, забезпечення інтернетом теж неякісне.

Село належить до Саранчуківської об’єднаної територіальної громади. Директор школи розповідає, що, коли в березні уряд оголосив надзвичайну ситуацію через спалах коронавірусної інфекції, ОТГ допомогла з проведенням до освітнього закладу швидкісного інтернету. У школі вісім комп’ютерів, тож учителі клопотів не мають з організацією дистанційного навчання. Інша річ, що не можуть донести нову тему до кожного учня, бо на заваді стають технічні і те, що родина не має комп’ютера. Наприкінці навчального року вчителям навіть доводилося викликати учнів до школи, аби пояснювати їм нове завдання.

До початку навчального року в літятинській школі придбали безконтактні термометри для проведення скринінгу, запаслися на певний час масками, дезінфекторами. Сподіваються, що все буде гаразд.

Дедалі частіше звучать у країні пропозиції розподілити класи на дві групи й навчати учнів у дві зміни. У Тернопільському навчально-виховному комплексі «Школа-ліцей №6 імені Назарія Яремчука» цього уявити не можуть. Як це так: учителька пояснює нову тему сьогодні одній групі учнів, наступного — іншій. Директор вважає, що викладення матеріалу вийде звуженим.

«Якщо батьки гадають, що вчитель пів дня працюватиме з класом відповідно до свого графіка, а потім пів дня проводитиме навчання дистанційно, то вони помиляються. Учителі також хочуть відпочити, мають власні справи після робочого дня», — ділиться думками Олександр Миколайович.

Є на це й власна думка у сільського директора. Василь Пуківський вважає, що формат комбінованих варіантів у навчанні школярів можна використати. З учнями початкових класів, на глибоке переконання Василя Богдановича, треба проводити заняття, бо «це основа, фундамент» їхнього подальшого здобуття знань. Тут готові розсадити школярів на певну відстань та організовувати уроки. Звісно, в Літятині це легше впровадити, адже у класі не більш як десять-одинадцять учнів.

Дві школи, два погляди на проведення занять у новому навчальному році. Є прагнення спілкуватися з дітьми наживо, за партою, на уроці. Але це бажання може розбитися будь-якого дня чи тижня через коронавірусну інфекцію. В освітніх закладах це усвідомлюють, і кожен по-своєму готовий організувати навчальний процес.