Ганебний випадок стався в одному з миколаївських кафе, розташованому в центрі міста. Тут офіціанти відмовилися обслуговувати людей із неслов’янською зовнішністю. Не соромлячись, вони заявляли на камеру мобільного телефону: «У нас такий наказ керівництва — не обслуговувати «неруських». Охоронець закладу вже в більш загрозливій манері пояснив непідходящим гостям, що має право допомогти клієнтам вийти. Мовляв, це кафе перебуває у приватній власності, господар встановив правила дрес-коду. Чомусь до такого своєрідного дрес-коду ввели і ознаку національності. 

Для чималої кількості українців життя закономірно розділилося на «до Майдану» і «після нього». Так, ми на цьому етапі втратили Крим. Так, на сході йде війна, і нічого закривати на це очі, підшукуючи для неї м’якші визначення. Так, про дружбу з росіянами треба забути назавжди. А ще краще – усвідомити, що її ніколи й не було, бо українців в усі часи просто використовували, та ще й затикаючи при цьому рота. 

Впевненість лише у своїй правоті, небажання почути партнера, спроба монопольно домінувати в суперечці — це завжди небезпека. Незалежно від того, про що йдеться, — стосунки двох давніх друзів, взаємини подружньої пари чи про побудову системи комунікацій між крупними бізнесовими компаніями або державами. І небезпека ця в стократ збільшується, якщо зашореність чи бажання бути монопольно правим множиться — не доведи Господи! — на вірус великоімперської хвороби. 

Про те, що 100-літня рокитнівчанка Мотрона Богданець виграла у Європейському суді з прав людини три тисячі євро компенсації за те, що багато років поспіль не отримувала пенсії, дізналася з телесюжету на одному з провідних каналів. Далі — більше: про Мотрону Павлівну почали писати газети, її прізвищем заряснів Інтернет. Сенсація? Начебто. Але тільки тоді, коли належно не вникнути в суть справи. 

Уявіть, є й такі зелені красуні, котрі дарують прикрощі й негатив. Не всі ялинки — головна окраса зимових свят — цього року дарували чернігівцям радісний настрій. 

Псевдомисливці знову хочуть вбивати тварин у заповідниках і національних парках. Отримати таке право вони планують через законопроект «Про внесення змін до Закону України «Про природно-заповідний фонд України» (щодо удосконалення окремих положень)» №1427, який уже зареєстровано у Верховній Раді. 

Дзеркала новорічних ілюзій швидко розбиваються реаліями на осколки буднів. Одначе у них продовжує відсвічуватися зоря народження Спасителя, яка допоможе нам побачити, куди і з ким іти далі. Дещо іншого змісту набрали звичні колись слова, як-от «майдан». Тепер це не площа, а національна й сакральна святиня — символ та інструмент, молитва та зброя. Майдан постав містком між суспільством і владою. Він показує рівень відповідності дій влади запитам, що виставляють люди, віддзеркалює їхнє схвалення чи протест. Минулий рік став фундаментом формування громадянського суспільства. Що зробимо самі, що відстоїмо, якою громадою станемо — такою і буде наша люба Україна.

Шановні читачі, друзі нашої газети!

Новий, 2015, рік для «Урядового кур’єра» особливий. Цього року нашій газеті виповнюється 25 років. Редакція вдячна всім передплатникам: і тим, хто разом з нами всі ці роки, і тим, хто тільки почав нас читати. Ми хочемо зберегти той рівень довіри читачів, що існує сьогодні, й зміцнити його у подальшому. «Урядовий кур’єр» намагається жити вашими турботами й радостями, допомагати вам у добрих справах і приходити на допомогу, коли скрутно. Ми регулярно отримуємо слова вдячності від читачів, але так само регулярно — й критику на свою адресу, котру намагаємося враховувати при підготовці наших чергових номерів. Одне слово, «Урядовий кур’єр» живе сьогоднішнім життям своєї країни, яка переживає нелегкі часи. 

У багатющій історії України були різні періоди: успішні, не дуже і зовсім трагічні. Але, схоже, за весь час, відколи на цій землі почали селитися люди, ще ніколи ні країна, ні її жителі не потерпали від такої агресивної, брутальної, цинічної і підступної брехні, лавини якої віднедавна невпинно вивергає дезінформаційний Везувій на території Кремля. Навіть складається враження, що проти українців ополчилися не «царьки» сусіднього народу, а злі прибульці із чужої планети, скажімо, Янхерб. У цьому разі, можливо, оте активне поширення неправди пояснюється фізіологічними особливостями організмів міжпланетних зайд? Бо про щось подібне згадує й народна мудрість: «Як не брехне, то й не дихне». Принаймні тоді все стає на свої місця. 

Голова Ради Федерації федеральних зборів Російської Федерації Валентина Матвієнко на недавній зустрічі з «депутатами» Криму і Севастополя повідомила: російські парламентарії готують  закон про визнання юридично нікчемними нормативних актів СРСР про передачу Криму зі складу РРФСР до складу Української РСР. 
«Проведений нами аналіз говорить про незаконність цього волюнтаристського акта, який було прийнято з порушенням чинних конституцій і законодавчих процедур», — заявила очільниця найвищого законодавчого органу нашої східної сусідки. Того самого Радфеду, що недавно, навесні цього року, з готовністю дав дозвіл Володимирові Путіну на використання російських військ за кордоном.