За дорученням НАК «Нафтогаз України» ВАТ «Черкасигаз» відключив від газопостачання усі 36 котелень комунального підприємства «Черкаситеплокомуненерго». У зв’язку з цим без гарячої води залишилися жителі кількох мікрорайонів. Найприкріше те, що жителі обласного центру не мають змоги користуватися цим благом цивілізації, хоч і сплачують за нього майже повністю. Причина відключення — різниця в тарифах, які не було переглянуто та вчасно компенсовано державою.

У вересні 1979 року я вступив до Ковельського медичного училища, яке успішно закінчив у березні 1983 року. Далі був направлений на роботу до одного з фельдшерсько-акушерських пунктів на Волині. Але майже одразу був звільнений у зв’язку із призовом до лав Радянської Армії. До квітня 1985 року проходив службу у групі радянських військ на території НДР. А потім був зарахований на надстрокову службу у цій самій частині на посаду санітарного інструктора, де служив до вересня 1990 року. Далі був звільнений у запас через скорочення штатного розпису. Тож з жовтня 1990 року і донині працюю завідувачем ФАПу в Ковельському районі.  

Мій син у квартирі не проживає, а отже, ні світлом, ні водою, ні газом не користується. Проте комунальні рахунки на нього надходять регулярно. Тож виходить, користуєшся чи ні цими послугами — все одно плати. Принаймні у ЖЕКу вважають, напевне, саме так. Але хіба це законно?

Кому і як маю довести, що син у квартирі не живе і нічим не користується?

І. ІЩУК,
м. Вінниця 

Уже традиційний атрибут нашого півдня: поряд з торговцями пиріжками молодики, які нав’язливо пропонують фото на тлі моря з мавпочкою, крокодильчиком, змійкою тощо. Мало хто з представників фауни має шанс дожити до кінця пляжного сезону. Хоч боротьба з горе-фотографами триває вже не перший рік, щосезону вони преспокійно вигулькують знову, аби заробити гроші на замордованих тваринах.  

Звертаються до вас члени Дніпропетровської обласної ради батьків та вдів військовослужбовців, які загинули в Афганістані. Багато років минуло з тих пір, як у мирний для держави час наші сини і чоловіки, молоді та сповнені планів на майбутнє, повернулися на Батьківщину в цинкових гробах. Але й досі ми — члени родин цих героїв — залишаємося практично соціально незахищеними. Більшість з нас нині літні люди, які отримують мінімальну пенсію за віком. І невелику доплату — 42% від прожиткового мінімуму — за наших хлопців, тимчасом як у Росії така категорія людей отримує повну другу пенсію за втрату годувальника у розмірі 200% від трудової пенсії за віком незалежно від прожиткового мінімуму. 

Хочу дізнатися, чи маю право отримати статус учасника Великої Вітчизняної війни? Проблема в тому, що я напевне не можу зібрати всі необхідні документи. Адже часу пройшло дуже багато, деякі згубилися, інші просто немає в кого затребувати.

Як бути в такій ситуації? Порадьте, куди звернутися по допомогу?

Б. ЛИМАНСЬКИЙ,
с. Райки Вінницької обл. 

Численні відвідувачі Сумського краєзнавчого музею неодмінно оглядають  експозицію, присвячену  видатному землякові, льотчику-випробувачу, уродженцю села Річки Білопільського району Степану Супруну. З-поміж раритетів особливо вирізняється броньована спинка крісла літака, на якому він здійснив останній політ. Зі слідами від куль і помітною вм’ятиною від снаряда, що став фатальним для повітряного аса, вона наче дихає жорстокою історією, повертаючи пам’ять до початку липня 1941-го. Саме четвертий день цього місяця став останнім у біографії пілота.  

Перемога чотирьох українських студентів на міжнародному конкурсі «Дизайн програмного забезпечення» в Сіднеї приємна для нас принаймні з трьох боків. По-перше, сама по собі, бо не перевелися ще світлі голови на землі українській. По-друге, ідею хлопці висунули в царині сьогодні найпрестижнішій, а отже найконкурентнішій — програмному забезпеченні. По-третє, довели останнім бастіонам «совкового менталітету», що наука — це насамперед не достатні фінанси та укомплектовані лабораторії, не кількість академіків та монографій, а «одна, але полум’яна пристрасть».  

  Уявіть ситуацію: зі шпальт засобів масової інформації вас наполегливо переконують, що погода нині в Україні прекрасна і температура цілком комфортна, мовляв, жителям африканських країн доводиться ще гірше. Вам же в цей час ніде заховатися від пекучого сонця, а дехто із сусідів через спеку непритомніє. Скажете, це неможливо? Але ж саме в такому стилі, коли чорне видають за біле, тривалий час у ЗМІ ведуть кампанію з дискредитації українських виробників феросплавів, організовану, ймовірно, їхніми конкурентами — імпортерами феросплавів. Щоб дійти такого висновку, просто треба віднайти відповідь на сформульоване ще давньоримськими юристами запитання: «Cui prodest?», тобто, кому вигідно? 

  Тривожне повідомлення надійшло з Приморського району. В одному з приватних господарств с. Комишуватка загинуло кілька свиней. Аналіз, проведений у Державному науково-дослідному інституті лабораторної діагностики та ветеринарно-санітарної експертизи, показав, що причиною їх падежу став ДНК-вірус африканської чуми, виявлений у зразках тканин загиблих тварин.