Чи міг прадавній собака уявити, що згодом господар, якому вирішив віддано служити, побачить у ньому не лише охоронця домівки, а й призначить відповідальним за добробут. Нині породисте цуценя коштує чимало грошей, а розводити тварин, і передовсім псів, давно стало прибутковою справою. Що й казати про супутню індустрію: перукарні для чотирилапих престижніші за найдорожчі жіночі й чоловічі салони, дизайнерський одяг друзям нашим меншим шиють дружини впливових політиків, а іграшки для собак часом якісніші за ті, якими граються наші діти.  

Хто з нас не бідкався: що не новина — то одна страшніша за іншу. З усіх джерел холодним градом на голови слухачів і глядачів падають повідомлення про вбивства, грабіж, катастрофи. «Журналісти навмисно добирають таку інформацію, — нерідко доводиться чути з вуст громадян. — Їм сенсації потрібні, аби привертати увагу до видання»…  

— Пані та панове! Повідомляємо вам, що ви в’їхали в прикордонну смугу Республіки Білорусь… Фото-  та відеозйомка можливі лише за наявності дозволу Держкомприкордонслужби Республіки Білорусь… — прикордонник, який зупинив наш автобус з управлінцями, спеціалістами і журналістами, був явно підготовлений до приїзду гостей з України. Тому вичекав ефектну паузу і продовжив: чи є в кого, пані і панове, дозвіл Держкомприкордонслужби Республіки Білорусь? Ні? Тоді прошу зачохлити ваші фотоапарати!  

У лічені місяці група осіб, основною метою яких є особисте збагачення та розширення сфер впливу, насильницьки монополізувала ринок оціночних послуг. Саме так заявили схвильовані представники великої когорти українських оцінювачів (які працюють як з нерухомим, так і рухомим майном громадян) 13 червня на великій прес-конференції.
Як зазначила заслужений оцінювач Українського товариства оцінювачів Людмила Туровська, нині лише 12 підприємств узурпували весь ринок. 

Ми вже звикли до того, що вичерпавши всі засоби боротьби з певними проблемами, люди — і поодинці, і цілими громадськими об’єднаннями, — звертаються зі своїми бідами до засобів масової інформації як до останньої  надії на справедливість та суспільного рефері в останній інстанції. Проте цього разу ситуація перевернулася з ніг на голову. На зустріч з власним кореспондентом «Урядового кур’єра» по телефону напросився заступник головного інженера, він же — начальник відділу охорони навколишнього середовища Харківського коксового заводу Сергій Єгоров, мотивуючи її необхідність передачею до газети скарги від колективу на природозахисну організацію «Екоцид»(?)! Після короткої розмови та призначення зустрічі подумала: все ж таки трапляється, що на стрільця звір і справді вибігає.  

Львів, як і вся Україна та Європа, живе єврочемпіонатом. Попри те, хто до якого табору фанатів спортивної гри належить, — активних чи пасивних. Та навіть якщо ти прихильник вимушений і цілком спокійно ставишся до улюбленої гри мільйонів, абстрагуватися від цієї події європейського масштабу в немалому, але компактному за забудовою місті просто неможливо. Тож самі обставини змушують фанатіти від футбольного турніру, а надто від того, що твоєму місту пофартило і воно вибороло право ввійти до складу четвірки міст-господарів чемпіонату! Тут уже, як кажуть, справа гонору.  

Скоро мине рік, як востаннє після досліджень закрили саркофаг князя Ярослава Мудрого у Національному заповіднику «Софія Київська», а пристрасті навколо зниклого скелета великого князя не вщухають. Перипетії зі зміною та поновленням керівництва заповідника тільки додали емоцій, але ніяк не сприяли наближенню до відновлення правди про долю історичної пам’ятки. Більш того — подальші її пошуки, якими останнім часом активно займалися науковці, залишилися під питанням.  

 Уже звичним атрибутом повсякденного життя житомирян стали пересихаючі час від часу водопровідні крани. Причина цих незручностей не в обмеженості водних ресурсів, а у періодичному відключенні енергетиками за борги так званої третьої станції водопідйому, без роботи якої вода вище рівня двох нижніх поверхів у місті не піднімається. 

Коли нива вже достигла, збиральна техніка десь затримується в дорозі, а золоте збіжжя от-от посиплеться з колосків додолу, то навіть не спеціалістові зрозуміло: втрати добірного зерна будуть неминучими. Щось подібне трапляється і з найкращими ідеями, якщо вони не реалізуються, а роками вкриваються пилом у довгих шухлядах.
Протягом останнього десятиріччя багато хто зрозумів, що втілення найсміливіших планів розвитку слід розпочинати з визначення пріоритетних напрямків, тобто стратегій, і чимало вітчизняних громад, у прямому розумінні цього слова, сіли за парти. 

Днями в обідню перерву мої колеги відвідали фан-зону на Майдані Незалежності. Розповіли, що побачили там багато молоді. Воно й не дивно: літо-канікули, а ще наші підлітки активно цікавляться спортом, нехай і в ролі вболівальників. У багатьох була футбольна символіка, проте… Пляшка пива та цигарка, на жаль, також зовсім не дивні речі в руках у хлопців і дівчат. Пиво продається там чи не на кожному кроці.