І без того мутне дзеркало статистики взагалі стає непроглядно темним, коли йдеться про рибні запаси Буковини. На глибокому дні поховані відповіді на досить важливі для економіки області питання: скільки у нас риби, якої саме, наскільки ефективно використовуємо свій чималий водний фонд і який економічно-соціальний зиск отримує область і кожний її район з рибництва, котре за потенціалом є однією з найважливіших галузей економіки краю.
Буковинські ставки мають статус об’єктів загальнодержавного значення, оскільки створені на транскордонних річках — Пруті, Сереті, Черемоші.  

За інформацією віце-президента обласної федерації Геннадія Ушакова, з’їхалися ентузіасти з Дніпропетровська, Маріуполя (4 команди!), Бердянська, Києва, Херсона, Ялти і, зрозуміло, Запоріжжя. 
— Зі здобиччю повернулися тільки 16 мисливців, — уточнив Геннадій Ушаков. — Видимість була погана, до того ж риби в Дніпрі з кожним роком все менше і менше. Настріляли здебільшого сазана. За традицією половину улову передамо у дитячий будинок на Великому Лузі.

Нещодавно в містечку Городок, що на Хмельниччині, з’явився  пам’ятник  всесвітньо відомому вченому — мікробіологу Сергієві Виноградському. Ця подія  мала розголос далеко не провінційний: людина, чию постать увічнено в білому каррарському мармурі,  належить до когорти найвизначніших науковців ХХ століття. 
Відкриття пам’ятника «мікробіологові світу» (такі слова  викарбувано на постаменті) вшанували відомий вчений-мікробіолог Богдан Мацелюх, директор Інституту мікробіології та вірусології НАН України академік Валентин Підгорський, інші науковці. 

На вулиці Липській у Києві, де зневагу одне одному спинами виказують козацький гетьман Пилип Орлик та радянський функціонер Дмитро Мануїльський, сталася зміна. У сквері, точніше в його проміжку між вулицею Інститутською та Липським провулком, зникли лавочки. Між Липським провулком та вулицею Пилипа Орлика вони, як завше, стоять. А тут — наче корова язиком злизала.
Чия саме корова? А чия нині бал править, та й злизала. Не треба так жартувати? 

Зношеність очисних споруд, а також забруднення водойм значно знижують якість питної води. Розв’язати ці проблеми покликана загальнодержавна програма «Питна вода України». Стан її реалізації обговорювали під головуванням Прем’єр-міністра Миколи Азарова на нараді, що відбулася на Деснянській водопровідній станції (Київ).
«Ми повинні визнати, що рівень зношеності наших очисних споруд сягає 60%, а насосних станцій — 50%. Як наслідок, втрата води на наших станціях досягає 40%. І цю проблему потрібно розв’язувати. нам всім слід подумати, що конкретно треба зробити», — заявив Прем’єр, додавши, що уряд врахує конкретні пропозиції, у тому числі при підготовці бюджету на 2013 рік. 

Сказати, що закон про порти став для одеських портовиків цілковитим сюрпризом, — було б явним перебільшенням. Епопея із розробкою цього закону тривала понад 10 років. І вже майже рік законопроект існував у обрисах, які здебільшого збереглися і в остаточному документі. Втім, на фінішній прямій закон викликав цілком передбачуваний резонанс з боку всіх так чи інакше причетних до єдиної у країні вартісної морської підгалузі.  

Скоро минає рік, як «Урядовий кур’єр» (25. 10. 2011 року) висвітлював проблему нестачі очисних споруд у Балаклаві. За цей час Севастопольська міська державна адміністрація отримала нового керівника — Володимира Яцубу, а він у свою чергу — застарілі проблеми попередників. «УК» вирішив поцікавитися, як просуваються справи у Балаклаві, чи відбувається реконструкція очисних споруд у Севастопольському регіоні. Зокрема у тих населених пунктах, які не один рік скидають неочищені нечистоти у гірську річечку Бельбек, а та несе їх до Чорного моря.  

Адміністративна реформа, перший етап якої завершено, має на меті стратегічний курс нашої держави до демократії та євростандартів. Ключовою складовою таких змін стало реформування державної служби, посилення інституційної спроможності державного управління та підвищення якості публічних послуг.

Восьмирічний Єгор нудився у дворі в компанії однолітків. Цей вік, коли дитина вже завелика, аби її під час дозвілля супроводжували дорослі, але замала для самостійних розваг, — найнебезпечніший у плані травматичних ризиків. Хлопчик видерся на турнік, упав і зламав руку. Здавалося б, відтепер дитя приречене до кінця літа сидіти в чотирьох стінах перед телевізором чи комп’ютером і берегти загіпсовану руку. Напевне, так і сталося б, якби у структурі Чернігівської міської лікарні №1 не було дитячого оздоровчого закладу санаторного типу «Дружба». Тож тепер хлопчина відпочиває на свіжому повітрі, серед багатьох нових друзів і під пильним наглядом дорослих. 

Наглядач королівського саду при королі Франції Людовику ХІІІ Робін 1601 року привіз із Канади насіння білої акації. 1635-го одне з дерев, вирощених із нього, посадили в Ботанічному саду Парижа. У віці 151 р. акація сягнула 20 м заввишки, діаметр стовбура — 3 м. Від насіння цього дерева, вважають вчені, пішли всі насадження білої акації в Західній Європі.  
В Україні білу акацію вперше взялися висаджувати ХVІІІ ст. в садах графа Олексія Розумовського, поблизу Одеси.