Чимало черкащан бідкається, що місто забудовується без урахування потреб городян. Колись затишне, хоч і далеко не європейське місто Черкаси останнім часом стали перетворювати на якийсь дивний конгломерат, у якому все менше місця відводиться людині. Ось так стисло можна підсумувати думки фахівців містобудування, з якими довелося говорити на цю тему. Понад три десятки опитаних жителів  дали негативну оцінку змінам в архітектурному обличчі міста.  

У нас знову намагаються подолати демографічну кризу через «биття грошима». Такий податок уже існував за часів Радянського Союзу. В народі його жартома називали «податком на холостяків». Одначе тим, кому доводилося його платити, було не так весело, адже влітав він у копієчку: 6% від зарплати як для чоловіків (від 20 до 50 років), так і для жінок (від 20 до 45 років). Рятували від побору лише дуже маленька (менше 70 крб. на місяць) зарплата або довідка від лікаря про безпліддя. Та навіть у ті часи принести до бухгалтерії за місцем роботи подібну довідку наважувався далеко не кожен.  

Село Млинок Зарічненського району притулилося в самісінькій заплаві річки Стир, що прямує до білоруського Пінська, і вже там, на сусідській території, впадає в Прип’ять. Півтисячі місцевих жителів із випусків новин чи не щодня чують: вони, мовляв, у зоні ризику. Якщо буде повінь, до Млинка вона навідається одразу ж. Утім, поки що вода, на щастя, навіть не підступає до села. 
— Пригадую 1978 рік, отоді нас дуже залило — навіть піч у воді плавала, — розповідає 70-річна Ольга Романова, яка тут живе з діда-прадіда.  

Нещодавно стало відомо, що  найближчим часом керівництво НАК  «Нафтогаз України» планує підписати з німецькою компанією RWE короткостроковий контракт на поставку в Україну через трубопроводи Словаччини спотового газу, купленого на одному з європейських хабів. Угода стане пробним каменем. Вона  розрахована на невеликі обсяги поставок — імпорт з Європи  становитиме близько 3 мільйонів кубометрів газу на добу.  

У Швейцарії нині готуються до «генерального» прибирання всесвітнього масштабу: збираються запустити супутники — прибиральники відходів на космічній орбіті. А ось Україна тільки-но підходить до «малого прибирання»: хочуть накласти «табу» на шкідливу для довкілля упаковку. Нарешті не лише громадськість, а й чиновники усвідомили, якої шкоди навколишньому середовищу завдають такі дрібниці, як маленькі поліетиленові пакети. Мінрегіон розробив і запропонував громадськості обговорити законопроект про обмеження виробництва, використання, ввезення та розповсюдження в Україні полімерних пакунків. Законопроект пропонує обмежити «ходіння» не всіх полімерних пакунків, а лише надтонких — завтовшки 0,025 мм і об’ємом до 20 л.  

Чоловічок був єдиним у жіночому товаристві. Не Ален Делон, звісно. Та куди там — навіть на Денні де Віто не тягнув. Але собою пишався безмірно. Найбільше, схоже, тим, що належав до сильної статі, представники якої на Чернігівщині — вражаюча демографічна меншість: у розрахунку на кожну тисячу жіночого населення припадає 826 чоловіків. Тобто настав час вносити корективи у загальновідому пісню про те, що на десять дівчат за статистикою — дев’ять юнаків, тому що останніх вже менше.  

Гостра необхідність змін в управлінні державою наприкінці другого десятиріччя незалежності змусила чинне керівництво країни вдатися до рішучіших заходів. У їхню основу було покладено завдання переорієнтувати державний механізм на будівництво сучасної європейської держави, розвиток демократичного суспільства та задоволення нагальних потреб кожної людини.
Для цього варто було, озброївшись досвідом успішних країн, рішуче й безповоротно зламати існуючі управлінські догми, вдатися до певною мірою непопулярних заходів, щоби вибудувати концептуально нову виконавчу вертикаль, зробити її дієздатною і мобільною. 

Є у Драбові на Черкащині перукарня, яку знає чи не весь район. Принаймні його прекрасна половина. Сюди протоптали стежку ті, хто прагне завжди мати чудовий вигляд, як і належить жінкам. Андрій Єгоров, який тут працює, можна сказати, вимріяв створене ним невелике підприємство. Набувши досвіду в місцевій перукарні, де залишив про себе найкращі спогади, майстер-підприємець вирішив спробувати власного «хліба», відкрив свою перукарню. Ось уже п’ять років щодня чаклує над жіночими голівками, роблячи представниць прекрасної статі ще чарівнішими. І вони цінують його талант.  

Сьогодні в Україні майже 54% населення – жінки. Їх умовно можна поділити на дві групи: ті, котрі усвідомили свою суспільну роль і значимість, і ті, які про це навіть не задумувалися. Причина – в тому, що наше суспільство у цьому питанні, на мій погляд, ще не готове перейти до цивілізованих норм. Чому? Бо в цивілізованому світі ця тема не може стояти на такому рівні, як стояла тоді, коли чоловік здобував мамонта, а жінка готувала з нього їжу.  

Березневе сонце припікало і безжально перетворювало щедрі зимові запаси снігу на струмки та калюжі. Тому поблизу вуглегірського Центру культури кілька малих хлопчаків часу не гаяли: завзято ліпили і жбурляли сніжки. Моє запитання: «Ким вони хочуть стати в майбутньому?» застало їх зненацька. Розпашілі від гри, вони лише ніяково усміхалися й переглядалися. Нарешті один відповів: «Мабуть, футболістом». Інший, як виявилося, хоче бути «президентом». А ще один лише знизав плечима.