Почнімо зі, здавалося б, далекої теми. З того, що Україна, зокрема й Черкащина, — багаті на цілющі водні джерела. У Шевченковому краї, приміром, їх сотні — великих і маленьких, давніх і нових. Люди бережно ставляться до них, силами громад обладнано чимало споруд для захисту від негоди, поблизу збудовано каплиці та інші малі архітектурні форми. Далеко за межами області відоме, приміром, святе джерело «Живун», що біля села Головківки Чигиринського району.

Днями в Інтернеті з’явилася інформація про те, за якими цінами, за даними інтернет-бронювання, пропонують в Україні проживання в готелях для вболівальників Євро-2012. Так-от, ліжко у 7-місному номері одного з кемпінгів обійдеться у $237,56 на добу, у 16-місному — $184,91 на добу. І це без сніданку. Ще є номери від $231 до $1564 на добу. Щоправда, є й дешевші варіанти — за намет 140 см завширшки у кемпінгу — $64,51 за добу.  

Перед тим як розповісти журналістам про погоду на Новорічні свята,  начальник Українського гідрометцентру Микола Кульбіда неквапом дав оцінку загальних гідрометеорологічних умов року, що минає.

2011-й нічим особливим не відзначився і в цілому видався спокійним. Свідчення цього — середня температура в більшості регіонів була вищою від норми на 1—1,5 градуса.

У травні наступного року в Києві відбудеться Всесвітній психоаналітичний конгрес «Політика щастя», в якому братимуть участь провідні світові психоаналітики, а також політичні та громадські діячі.
А між тим, бути щасливими — слід вчитися! В цьому переконаний радник, спеціальний уповноважений Прем’єр-міністра України, голова оргкомітету Всесвітнього психоаналітичного конгресу «Політика щастя» Анатолій Толстоухов. 

Високі ціни й далеко не завжди відповідна якість продуктів харчування на ринках Черкас уже давно обурюють покупців. Приміром, свинина на центральному ринку нині коштує від 40 до 55 гривень за кілограм, сало — по 25—30, курячі тушки — по 33 гривні, кисломолочний сир — по 28—30, сметана — по 28 гривень. Причому ці продукти далеко не завжди найвищої якості. Скажімо, молочне тут явно не від надійного, перевіреного виробника. 

Усе життя тримаю собак… Тридцять літ тому дворняжку Сільву навчив багатьом фокусам, у тому числі — шукати закинутий у траву сірник. Тримав спанієлів — зовсім безтолкових і справжніх майстрів мисливської справи… Мав курцхаара Білку, кличку якої у місті знали краще, ніж моє прізвище… За Радянського Союзу ввіз дратхаара Омара — «для поліпшення крові». Бо представники цієї  породи, що на Волині фактично «товклися» навколо потомків ще трофейної собаки Василя Сталіна, гостро потребували цього. Кажу це авансом для тих, хто може подумати, що я — собаконенависник...  

За результатами перевірок представників прокуратури, спеціалістів у сфері захисту прав споживачів, санітарно-епідеміологічної служби та інших контролюючих органів виявлено порушення окремих статей законів України «Про охорону дитинства» та «Про дитяче харчування». Порушення стосувалися зменшення обсягів фінансування на дитяче харчування, недотримання законів щодо пільгової категорії дітей, використання неякісних продуктів тощо.

Повернувшись цими днями з відрядження до Буринського району Сумської області, в журналістському блокноті зафіксував більше десятка приємних новин і повідомлень, які стосуються різних сфер життя місцевої громади. Звернув увагу, що до більшості з них причетний  директор Сумської дирекції УДППЗ «Укрпошта», депутат обласної ради Володимир Криштоп.

Є люди, котрі роблять для розвитку й утвердження своєї культури стільки, скільки під силу, мабуть, лише науковій інституції. Вже багато років доктор фізико-математичних наук Василь Шендеровський, людина енциклопедичних знань і дивовижної віри в свій народ, затято, часто по крихтах, вишукує відомості про забутих, маловідомих або й зовсім невідомих навіть багатьом фахівцям учених, народжених українською землею. А відтак не менш наполегливо шукає кошти для видання книжок.

Нам знову пропонують щасливі виграші. І хоч як дивно, українці в це вірять. Переконувати їх, що то черговий лохотрон, — справа марна. А спритним ділкам довірливість громадян лише на руку. Перед Новим роком вони наполегливо шукають тих, кого легко можна ввести в оману. Уявіть собі, їхні сподівання, що хтось проковтне наживку, справджуються. Якщо у великих містах аферистів давно «вирахували», то у селах все ще знаходяться люди, які реально вірять SMS-кам чи листівкам. Мовляв, заслужили на дорогі виграші. У такому разі ще більше дивує наївність громадян. Причому вони добре знають: участі в жодних акціях не брали, тож за які такі заслуги подарунки? Закінчується акція, звісно, у всіх однаково — втратою грошей і глибоким розчаруванням.