У світі День святого Валентина відзначають ще з XVI сторіччя. Хоч шанувати таке велике почуття як Кохання почали значно раніше, приміром, римляни в середині лютого святкували фестиваль еротизму, який іменувався Lupercalla на честь богині кохання.
Щоправда, в Україні це свято не набуло масового характеру, тому й досі його вважають одним з найсуперечливіших. Для одних — це додатковий привід порадувати кохану людину подарунком, для інших звичайний календарний день.

Морози та снігопади, що завітали до нас у другій половині січня, спочатку потішили українців: що ж це за зима без снігу та з плюсовою температурою? Проте радість тривала недовго. У перші дні лютого стовпчик термометра подекуди падав нижче -30 градусів, а потужні хуртовини частково паралізували інфраструктуру країни. Прориви труб, обриви на мережах електропередач, кучугури на автодорогах та ожеледиця на тротуарах додали клопоту не тільки пересічним громадянам, а й комунальникам, медикам та працівникам Міністерства надзвичайних справ, які рятували людей з холодних пасток як на вулиці, так і у власних домівках.  

Їх, голлівудських,  важко зрозуміти. Організатори не спромоглися перенести 54-ту церемонію в Лос-Анджелесі через трагічну звістку та пів-вечора  згадували «найкращий голос», переспівуючи її пісні, — шоу має тривати. А доки  на «Фабриці мрій»  продукують зірок, не будуть безробітними  й психоаналітики, наркологи  та… постачальники дурману.  

Нині, коли з часу смерті Миколи Данька минуло майже два десятиріччя, сучасники намагаються збагнути літературний і життєвий феномен цього цікавого і непересічного поета. За життя він цурався і уникав багатолюдних зібрань, традиційних творчих вечірок, віддаючи перевагу усамітненню. А якщо й з’являвся на вулицях Сум у своєму незмінному крислатому зеленому капелюсі — за цим орієнтиром всі швидко впізнавали поета, — то зрідка і не надовго.

Час від часу подумки повертаюся до однієї розмови. Співбесідник — голова сільськогосподарського підприємства. Він із тієї плеяди сучасних господарів, завдяки яким відроджуються занепалі поліські села: люди одержують роботу, дорогу, газ і водогін, не лишаються поза увагою і життєво важливі заклади — ФАП, школа, дитсадок тощо.  

 Ця історія достойна голлівудських фільмів. На жаль, поки що з невідомим фіналом. Пекельна пожежа, що сталася на обійсті родини Данилів у минулі вихідні у віддаленому гірському селі Долинівка Сколівського району, що на Львівщині, забрала життя трьох дорослих і двох дітей. Життя єдиного 11-річного Андрійка, що вижив, але отримав 80% опіків тіла, рятуватимуть у бостонській клініці, де свого часу лікувалася Надійка Овчар. Ця українська дівчинка винесла свою сестричку з палаючого будинку і теж постраждала від вогню…

Цей день мало чим відрізнявся від інших. У гірських селах вечоріє швидко. А Долинівку ще й снігами замело та дошкуляли люті морози. В таку погоду на вулиці довго ніхто не затримується. Родина швидко впоралася по господарству: нагодували худобу, все позакривали на ніч, аби живність у стайні не мерзла. Діти, як завжди, ввечері сиділи у діда й баби: у літній кухні було тепло і затишно, та й гуртом — веселіше.

Не те, що у дерев’яній хаті (у гірському карпатському краю тільки з дерева й будують, бо все ж дешевше за цеглу обходиться) — хоч скільки б дров  спалив, усе одно прохолодно. А в люті морози ще й вітер швидко видуває тепло.

 Фразу, винесену в заголовок, ми почули лише на третьому році навчання на факультеті журналістики ще в стінах сповитого легендами «жовтого корпусу» столичного університету. Саме тоді на студентів газетної спеціалізації очікувала зустріч із викладачем спецкурсу Степаном Колесником.

Відверто кажучи, досвідчені старшокурсники лякали нас: на лекціях доведеться тріпотіти, наче зайцям у зимову хурделицю. Те, що знаний нарисовець, публіцист і письменник Степан Павлович дуже вимогливо ставився до тих, хто свідомо обрав на ниві журналістики складний газетярський шлях, відверто розповідали й викладачі. Мовляв, потрапите до його рук, тоді й сьорбнете справжньої професійної науки.

Я працюю у приватному акціонерному товаристві «Львівський локомотивно-ремонтний завод» з 1999 року.

Згідно з постановою Кабміну «Про присудження премії Кабінету Міністрів України за внесок молоді у розбудову держави» від 27 червня 2003 року №972, мене нагородили дипломом лауреата у номінації «За виробничі досягнення».

Однак з 2003 року і донині завод не здійснює доплати до моєї заробітної плати. Поясніть: чи належить мені така доплата, і якщо так, то в якому розмірі?

І. КАЧМАРИК, с. Підгать Львівської обл. 

Різні відомства неоднозначно трактують процедуру проходження державної служби. Тому прошу пояснити: чи можна взяти на посаду державного службовця — головного бухгалтера особу за трудовим договором на період лікарняного у зв’язку з вагітністю та пологами основного працівника? Чи, як варіант, узяти таку людину на роботу тимчасово, адже основного працівника не буде понад 4 місяці.

А. ГУСЄВА, заступник начальника управління Державного казначейства у Великоолександрівському районі Херсонської обл. 

Звертається до вас вдова, смерть чоловіка якої пов’язана із Чорнобильською катастрофою. Будинок, у якому я мешкаю, обслуговується централізованим теплопостачанням. Хочу дізнатися: чи маю право відключити власну квартиру від централізованих послуг та встановити індивідуальне опалення? А ще чи належать мені пільги з оплати теплопостачання місць загального користування (сходових майданчиків, підвалу тощо)?

Н. ГОРДІЄНКО, м. Богуслав Київської обл.