Прокинувшись липневого ранку і похапцем поснідавши, мерщій сідлав «Орлятко» і крутив педалі з двору. Аж на тому боці річки, за розлогими акаціями, ховався колгоспний польовий стан. Над ним тріпотів від вітру червоний прапорець, на який я й тримав курс. 

 …Тут, у центрі «української Швейцарії», вечірні сутінки якось несподівано переходять у суцільну темряву. На вершинах каскаду гір, що поросли могутніми смереками та грабами, ще ховається сонце, а в селі Шаян вже вмикають ліхтарі. З настанням темряви життя у цьому чудовому курортному містечку зовні завмирає. Більшості відпочивальників не до вечірнього моціону, бо ходити в цей час у напівсутінках практично єдиною вулицею, на якій розташовано всі основні оздоровниці, небезпечно. Можна поламати ноги. Бо тротуарів немає, а бруківка і грунтова дорога через усе село аж до його глухого кута з одним із приватних санаторіїв розбиті вщент. Після дощу або танення снігу тут суцільні болото і калюжі.

Із встановленням спекотної погоди в кримських лісах настає період високої пожежної небезпеки. На жаль, часто причиною порушення лісового спокою стають відпочиваючі. Так, минулого четверга на території Гурзуфського заповідника від пожежі постраждала група нетверезих українських туристів. 

О третій годині ночі зайнялася суха підстилка довкола багаття. Пожежа швидко почала поширюватись, один з туристів отримав опіки. На щастя, загоряння вчасно ліквідували. Постраждалому викликали швидку допомогу. Щоправда, від госпіталізації він відмовився. Всю компанію горе-туристів доправили у відділення міліції.

У кожній області є свої «болячки», які потрібно усунути, аби запобігти надзвичайним ситуаціям. Чи справляються з цим завданням відповідні служби Черкащини?  

Настя ніколи не запитувала «Навіщо ми туди пішли?», але ці слова Ніна Василівна Міхно не раз читала в її очах. Материнське серце болить ще дужче, бо тоді не застерегла, не вберегла сина і невістку, ще й дозволила взяти п’ятирічну Настю на авіашоу. Якби ж то знала… Вдячна долі, що синові друзі пішли з маленькою подивитися салон винищувача. Так і залишилась живою. Мами й тата не стало — загинули під уламками пекельної машини.  

 Незалежність України, утверджена на початку 1990-х рр., спричинила трансформацію свідомості населення, політичної та інтелектуальної еліти. Базовим елементом процесу стала ліквідація ідеологічних обмежень в історичних дослідженнях. Це відразу актуалізувало наукову проблему створення та функціонування сталінської тоталітарної системи, переслідування інакодумців в СРСР. Оприлюднення фактів реальних людських втрат за період сталінського правління серйозно політизувало наукову проблему. Саме тому вивчення політичних репресій (переслідувань) стало однією із значущих наукових тем.

На Луганщині виявлено зловмисника, який займався збутом технічних пристроїв, призначених для втручання в роботу електромереж. 

Не хочу порівнювати себе і своїх колег-журналістів з тими, що гавкають на караван, однак те, що він іде навіть попри критичні публікації в центральному органі виконавчої влади, — беззаперечний факт. Нещодавно минув рік відтоді, як в «Урядовому кур’єрі» започатковано рубрику «Прошу слова!», під якою столичні та регіональні кореспонденти, активні громадські дописувачі порушують найболючіші питання життєдіяльності нашого суспільства. Однак більшість можновладців й вухом не ведуть на цю бурю в склянці води.  

За кілька днів до цієї дати мов рідній людині зраділа слову, яке змалку здавалося мені загадковим у своєму селі, а вже кілька десятиліть, ще від студентства, не чула його більше ніде і не зустрічала нікого, хто б знав, що це означає. І от з’ясувалося: воно з дитинства знайоме й нинішньому ювіляру, хоч його батьківщина на Донеччині й далекувата від моєї на Київщині, що неподалік столиці. 

Уперше побачив Діда Панаса на телеекрані вже майже дорослим. Але й досі пам’ятаю, як ще у п’ятирічному віці з нетерпінням чекав його чергової казки, яку іноді випадало почути по радіо. Через багато років мої діти, як і багато їхніх ровесників, також були у захваті від цього телеведучого, від його казок, приказок та примовок. Коли лунали магічні слова: «Вмощуйтеся зручненько та слухайте уважненько», навіть невиправні бешкетники затихали й ловили кожне слово цього вусатого, на вигляд суворого, але насправді доброго і щедрого дідуся. Щедрого на українське народне слово, на отой неповторний сільський колорит, якого нині дуже бракує, зокрема й на телеекрані.