Ця непересічна людина є ходячою енциклопедією з історії свого рідного міста — Києва. Запитайте у нього будь-що, і Дмитро Васильович миттєво відреагує змістовною відповіддю. Під час інтерв’ю подеколи озивався телефон у закутку Українського дому, де нині змушений тулитися Музей історії Києва, йому мимохіть доводилося відволікатися до слухавки. Але жодного разу не перепитав: «Так на чому ми зупинилися?»

Болючою темою для нього є окупація столиці, яку бачив на власні очі і відчув на власній дитячій шкірі. Оскільки цього літа виповнюється 70 років, відколи війська нацистської Німеччини вдерлися на територію тодішнього Радянського Союзу, і початку героїчної оборони столиці України, тему для розмови довго шукати не довелося.

У ніч з понеділка на вівторок літак авіакомпанії «РосЕйр», що виконував чартерний рейс «Москва — Петрозаводськ», не прибув вчасно в пункт призначення і не вийшов на зв’язок. Про  його долю стало відомо, коли від очевидців надійшов сигнал про пожежу поблизу селища Бесовець: лайнер здійснив жорстку посадку на автомобільну трасу. При ударі об землю фюзеляж літака розвалився і він спалахнув. До злітно-посадкової смуги  було близько кілометра… 

Літо. Росяний луг. Хвилясте хлібне поле. Бредеш густою травою і раптом з-під самих ніг — фрррр… Сіра куріпка випурхнула. Гучно ляскаючи крильми, відлетіла недалеко і знову пірнула в зелену купіль.

А ось подав голос перепел. «Пить підем! Пить підем!» — скликає виводок. Важко помітити його —рудувато-сірого, строкатого, короткохвостого — у траві. Та коли вже відчує небезпеку, швидко побіжить, тоді зненацька злетить, посилаючи на землю гучне «тюрлю»…

У Луцьку відкрито першу у басейні річки Прип'ять автоматизовану гідрометеоролічну станцію

Після того, як на зелене світло мене двічі ледь не збив автомобіль, на світлофори більше не реагую. Дорогу переходжу лише тоді, коли впевнена, що встигну перебігти перед машиною. Днями у своїй правоті переконалася ще раз, ставши свідком дикого випадку. Жінка переходила вулицю до трамвая, який стояв на зупинці, й  ледве не потрапила під колеса вантажного мікроавтобуса. Під моторошний зойк усіх, на чиїх очах розгорталась ця жахлива картина, водій загальмував в останню мить. Однак не заціпенів від стресу, а обклав жінку таким «відбірним» матом, що на її захист кинувся навіть якийсь чоловік напідпитку й почав пояснювати лихачеві правила дорожнього руху. Той і справді не мав про них жодного поняття, бо замість того, аби зупинитися позаду трамвая, що стояв на зупинці, їхав просто на пасажирів, які прямували на посадку. 

Озброєний, але... безквартирний. Це про українських захисників Вітчизни, які стоять у черзі на власне житло. За роки існування війська незалежної України для військовослужбовців вдалося побудувати, придбати лише  83 тисячі квартир. Наразі в очікуванні власного помешкання 45 тисяч військовиків, майже 11,5 тисячі сімей військових пенсіонерів. Середній вік безхатченків Міноборони — 55 років.

Київську область утворено 27 лютого 1932 року. Територія становить 28,9 тис. кв. км.

Загалом проживає 1725,3 тис. населення: міського — 1049,9, сільського — 675,4. З 1183 населених пунктів 56 — міські, 1127 — сільські. В області 25 адміністративних районів, 12 міст обласного значення, 14 міст районного значення, 30 селищ міського типу, 6 селищ і 1121 село. До складу органів місцевого самоврядування входять: обласна рада, 25 районних, 11 міських обласного значення, 13 міськрад районного значення, 30 селищних і 605 сільських рад.

Без перебільшення, у квітні в епіцентрі уваги були події, пов’язані з ліквідацією наслідків аварії на ЧАЕС. Збігло зовсім небагато часу, і висока хвиля оптимізму, піднята запевненнями та обіцянками, згасла. Про це з тривогою заявили учасники Всеукраїнської науково-практичної конференції, проведеної організацією інвалідів «Союз Чорнобиль України». 

Герой народного анекдоту, котрий вважав, що картоплю треба садити вночі, аби оті гемонські колорадські жуки не побачили, напевне, мав рацію. Інакше чому б чернігівці вирішили ще й поливати городину лише після того, як добре стемніє?

Уявіть собі картину: у чорну-пречорну ніч на чорних-пречорних грядках швендяють чорні-пречорні постаті… То не сновиди і не примари, а такі собі прості порядні городники цілком таємно, аби жоден шкідник не пронюхав, поливають капусту…

На корпункті «УК» в Рівному пролунав дзвінок:

— Це постійний читач вашої газети, учасник Великої Вітчизняної війни Дмитро Сопронюк із Демидівки. Як дитині війни мені належить надбавка до пенсії: є навіть відповідне рішення суду на мою користь. Але у місцевому відділенні Пенсійного фонду його не виконують. Навіть попри те, що ще 11 березня я особисто завіз це рішення до виконавчої служби області. Натомість єдиний телефон виконавчої служби, за яким можна отримати інформацію, постійно зайнятий — навіть о 7-й ранку і після 18-ї вечора…