— Не бажаєте поїхати з нами до Львова? Там з Ігорем Гордійчуком зустрінетеся. Він хоче на власні очі побачити, як триває робота над пам’ятником Іванові Богуну для Київського військового ліцею. Ви ж першою писали про нього в «Урядовому кур’єрі» в листопаді 2014-го, — неочікувана пропозиція керівника благодійної організації «Волинь Велика» Сергія Лейчука тоді, на початку січня, не вписалася в мої життєві обставини. Тож із начальником Київського військового ліцею імені Івана Богуна генерал-майором Ігорем Гордійчуком ми не зустрілися. Натомість перечитала публікацію «Червоні яблука від мами» («УК», 27 листопада 2014 року). І неначе знову прожила зустріч із мамою Героя України бойового генерала з позивним «Сумрак», який до останнього тримав українську Савур-могилу.

«Любов — вселенська сила. Вона пояснює і дає сенс життя». Ці слова Енштейна цитує у вступному слові до книжки «Скарби краси» доктор педагогічних наук, лауреат Міжнародної премії імені Григорія Сковороди Галина Сагач. Цю збірку нарисів, новел і публіцистичних роздумів присвячено талантам, виявам любові, які надихають і зворушують, — освітянам.

Чи можна з’ясувати готовність документів щодо підтвердження громадянства дитини, яка народилася на території України? Звернулися до міграційної служби 9 жовтня 2020 року, і нас повідомили, що термін розгляду документів — до трьох місяців. Ми приходили уточнювати результат в ДМС за адресою: вул. Березняківська, 4а, і 11 січня відповіді за нашими документами ще не було. Дитина Ергашева Сара народилася в Києві

Кругом хороша моя Золотоноша! Хоч і лютує надворі лютий, замітаючи снігом шляхи-дороги, в золотоніській теплиці затишно. Тут уже прокльовуються тендітні паростки майбутніх квітів. Петунії, традесканції, бегонії, пеларгонії, остеоспермум. Вони вже чекають омріяної весни, яка ось-ось прогляне золотавим промінчиком крізь насуплені хмари. Олена Козлова, господиня цього квіткового раю, привітно, ніби мальва, усміхається, розповідаючи, чим цього року озеленюватиме місто. Численні сорти рослин прикрасять вулиці та подвір’я, роблячи їх неповторними, хоч і вельми звичними.

Роль публічних консультацій в ухваленні органами державної влади рішень, особливо під час втілення ключових реформ, не варто недооцінювати, а якість слід поліпшити. З-поміж іншого це сприятиме розширенню прав і свобод громадян та розвитку громадянського суспільства. А держслужбовцям допоможе знаходити збалансовані підходи.

Попри не надто ясну і доволі морозну днину, 16 січня у Харкові видалося провісником весни. Ідеться не про погоду, а про ті довгоочікувані зрушення в обов’язковому запровадженні української мови у сферу послуг, які нині увійшли у повсякдення харків’ян й усіх українців.

Брак у південному обласному центрі чітко визначеної, продуманої та прописаної екологічної політики призводить до того, що проблеми довкілля та безпечного існування загострюються. Місцевість, яка мала б приваблювати туристів і радувати жителів, щороку потерпає від забруднення атмосферного повітря і водойм, знищення зелених насаджень, наявності підприємств зі шкідливим виробництвом, нестачі цивілізованого підходу до поводження з відходами. До всіх цих давніх проблем додаються нові, пов’язані із глобальними змінами клімату. Чи впорається міська влада із новими викликами сучасності?

Цей Закон визначає правові та організаційні основи державної політики у сферах електронних комунікацій та радіочастотного спектра, а також права, обов’язки та відповідальність фізичних і юридичних осіб, які беруть участь у відповідній діяльності або користуються електронними комунікаційними послугами.

Кожна мова оновлюється, лише дві не зазнають змін — латинська і санскрит, бо вони мертві. А жива розвивається. Українська мова ще й звільняється від нашарувань, що з’являлися внаслідок історичних чинників, зокрема русифікації за часів СРСР. Ніхто не говорить еталонною мовою, і це навіть було би протиприродно, як протиприродно пити дистильовану воду. Але дистильована — це еталон води. Мовний еталон, мовний стандарт, який, приміром, має Велика Британія, так само потрібен. Це архіважливо для національної єдности країни.

Усі заклади, установи культури, які перейшли до новостворених громад, у Закарпатській області перебудовуються на марші. Вони так чи інакше повинні або знайти своє місце в нових умовах, або припинити існувати. Цього, звісно, зовсім не хочеться ні їхнім колективам, ні користувачам послуг, які вони надають.

Як переживають реформи, пов’язані з децентралізацією, працівники культури Закарпатської області, які їхні особливості, дізнавався кореспондент «Урядового кур’єра».