Ніде правди діти, щодня засоби масової інформації та інтернет повідомляють про дорожньо-транспортні пригоди, у яких водії й пасажири нерідко зазнають травм. А для когось ці аварії закінчуються загибеллю. Трагедія для рідних, але для читачів-слухачів така страшна інформація, на жаль, вже перетворюється на буденну.

Михайло Волинець двічі був героєм публікацій «Урядового кур’єра»: у матеріалі «А з водою вихлюпнули й дитину» (16 грудня 2014 року) та «Окопна правда» (25 березня 2016-го). У першому йшлося про нього, як єдиного на Рівненщині голову райдержадміністрації, який потрапив під дію Закону «Про очищення влади» (люстрацію) і дізнався про це з… інтернету. Саме в той момент, коли з австрійським інвестором, котрий зареєстрував у Корецькому районі підприємство «Поліський стандарт», обговорювали перспективи його розвитку.

Стою на Приміському залізничному вокзалі в Києві. Злий, як і десятки інших пасажирів: електричку, якою їжджу щодня, скасували — без жодних пояснень. Наступна — майже через півгодини. На платформі, звісно ж, зібралося багато людей (п’ятниця, вечір), тож коли оголосили, що фастівська прибуває на 23 колію, натовп кинувся туди.

Минає четвертий рік неоголошеної війни Росії проти України. Десятки українців опинились за ґратами — в Росії, на Донбасі та в окупованому Криму. Жителів півострова, які де-факто є політв’язнями, Кремль використовує для пропаганди та розпалювання ненависті проти України. Повернення українських в’язнів з Донбасу, хоч і повільно, але відбувається. Проте з тюрем Росії та окупованого Криму за чотири роки вдалося звільнити лише п’ятьох українців. 

Коли працівники обласного управління захисту економіки почали збирати по сільрадах відомості про ділянки, які обробляють сільськогосподарські підприємства, спочатку це ні в кого не викликало підозри: на те й існує це управління, щоб з-поміж іншого наглядати за порядком у справі використання ріллі. Аж потім з’ясувалося, що тут працює інший інтерес, вельми далекий від державного.

Найперше правоохоронців цікавили оброблювані ділянки на землях запасу й ті, що належали померлим власникам паїв. Обробіток таких ділянок сільгосппідприємствами пов’язаний із численними юридичними заковиками, зумовленими прогалинами у правовому полі. 

В експозиції «П’ятдесят відтінків Віктора Зарецького», яку показують у Музеї історії Києва, — п’ять монументальних картин, зокрема «Театр» — естетизована еротика персоналій роману «Майстер і Маргарита» і знакові полотна різного періоду. Співвласник колекції композитор, який обрав собі нік «Март Апреліус», зазначає, що після продажу 30 картин Зарецького на лондонському аукціоні в 1990 році його твори злетіли в ціні й стали малодоступні. (До речі, картину «Серпень. 1975» було оцінено на київському аукціоні в 40 тисяч доларів). Така популярність призвела до численних підробок, що звичайне явище у формуванні арт-ринку.

Браконьєрів ненавиджу з дитинства. Бувало, приїдемо з батьком на янцевські кар’єри, позакидаємо вудки, а поплавці — як мертві купаються. Тоді підходить хтось із місцевих: «Дарма, хлопці, сидите. Вночі тут сіткою тягали, не буде кльову». Тож псу під хвіст підйом удосвіта, виглядання облізлого ПАЗика і тряска дорога, копання черв’яків під скиртованим гноєм. Пропала неділя через жадібних тварюк, які процідили ставок, вигребли найкраще, а решту коропів-карасиків налякали так, що ті позабивалися у найглибші ями і пастися випливуть ще не скоро.

Завдяки Героям Небесної Сотні в майбутньому Україна стане членом Європейського Союзу та НАТО. Цю думку Президент Петро Порошенко озвучує щоразу, коли звертається до українських громадян. Учорашній ранок не став винятком. Щоправда, ця фраза мала зачепити струни не лише в серцях живих, а й дійти до душ тих, хто віддавав життя за незалежність і суверенітет України під час Революції гідності.

Лютий — місяць початку її життя. Рівно 95 років тому зимової пори в селі Озеряни нині Борщівського району на Тернопільщині побачила світ Ярослава. Її батьки Василь і Гелена Сулятицькі мали, крім земельних наділів, худоби, власну пекарню. Ярослава разом із двома сестрами не цуралася жодної роботи. Дівчата здобували знання в Чортківській гімназії.

Про те, як ще від самого початку опалювального сезону 2017—2018 років комунальники влаштовують мешканцям мого будинку справжній холодоцид, писала вже неодноразово. Розповідала і про те, як уперше за 20 років, упродовж яких живу у хрущовці в Солом’янському районі столиці, довелося бути без тепла й гарячої води не лише в будні, а й на Новий рік та Різдво. Відчуття, з якими сидиш у квартирі під ялинкою… у пуховику, повірте, просто незабутні.