За даними обласного департаменту соціального захисту населення, на Луганщині майже 6 тисяч учасників бойових дій. Особливої уваги потребують родини загиблих, їх в області 36. Основні проблеми, з якими звертаються до органів влади, — житло, медичне обслуговування і працевлаштування. Та чи дає змогу нинішня законодавча база всебічно допомагати учасникам АТО та їхнім родинам? 

Коли мобільний телефон голосно підказав, що до мене нарешті озвався давній знайомий, який перебуває у тимчасово окупованому Донецьку, я дуже зрадів. Ми домовилися зустрітися у Слов’янську, але через брак зв’язку по той бік лінії розмежування якийсь час не спілкувалися. А цей дзвінок свідчить, що він уже приїхав на нашу територію. «Ви де?» —гукаю після привітання. «На вокзалі, — оптимістично гуде у відповідь. «У Костянтинівці? –– нетерпляче уточнюю. –– Чи вже у Краматорську?» — «Якби… У Донецьку на вокзалі!» Пауза. Він зрозумів моє здивування і переможно гукає: «Чуєш мене? Тут, виявляється, є зв’язок. Ось відразу з першої спроби до тебе дістався». 

Уявіть себе бійцем українських Збройних сил. Зима, січень. Донеччина, лінія фронту. За 800 метрів — позиції орків. Сидите у бліндажі, який вас і гріє, і від куль-осколків захищає. Або ведете спостереження з надійно облаштованого окопу. Аж тут і траншеї, і бліндаж починає затоплювати чорна юшка невідомого походження. Тож маєте вибір: або втонути в ній, або вилізти на поверхню перед очі ворожих стрільців.

Як зберегти талановиту молодь та її потенціал, щоб такий симбіоз працював на розвиток нашої країни? На це та багато інших непростих запитань намагалися знайти відповіді студенти й викладачі Національного технічного університету «Київський політехнічний інститут імені Ігоря Сікорського», переможці олімпіад, вихованці Малої академії наук і молоді вчені разом із Президентом Петром Порошенком.

Візит до лікаря — справа неприємна. І не лише тому, що до нього ходять тоді, коли щось болить, а ще й тому, що це забирає занадто багато часу. Адже одна справа прийти, інша — потрапити. Навіть якщо прийти завчасно. Оскільки завжди є так звані свої, яких без черг проводять колеги-лікарі в кабінет. І саме ці люди полюбляють поспілкуватися з лікарем якомога довше — хвилин зо 30 чи й 40.

У першій частині допису ми розповідали про корупційну схему вимагання грошей в аграрних підприємств Львівщини шляхом порушення проти них кримінальних справ нібито про самозахоплення землі. Насправді аграрії обробляли землі з дозволу сільських рад, тобто могло йтися про неправильне оформлення документації, перевищення повноважень — це адміністративні порушення, але аж ніяк не кримінальні злочини. За закриття справи у сільгоспвиробників вимагали хабарі. Якщо ті приставали на пропозицію, замість них винним обирали ходака, сторонню людину, яка погоджувалася взяти на себе провину. 

Зміни у Воєнній доктрині, новітні завдання, що постають перед промисловістю, потребують осучаснення підходів до роботи Укроборонпрому. Тому й постала потреба змінити керівництво цього державного концерну. Наглядова рада, очолювана відомим науковцем Михайлом Згуровським, запропонувала на цю посаду кандидатуру Павла Букіна (раніше він працював генеральним директором ДК «Укрспецекспорт»). Пропозицію підтримали і уряд, і Президент, який особисто представив нового керівника концерну. 

Наприкінці минулого року в складі Збройних сил сформовано новий підрозділ — Центральне управління безпеки військової служби ЗСУ. Створено його на підставі спільної директиви Міністерства оборони та Генерального штабу ЗСУ. Фактично з 1 січня цього року воно набуває спроможностей. А це означає, що донедавна розкидані між кількома структурами функції контролю дотримання належних безпечних умов на складах та арсеналах, що не давало змоги зосере­дити зусилля на якісному виконанні питань безпеки військової служби, тепер зосереджені в одній. Про це під час брифінгу повідомив начальник Центрального управління безпеки військової служби Збройних сил України полковник Микола Швець.

Дедалі частіше доводиться стикатися з безкарністю на місцевому рівні, з недбалістю, невіглаством і хамством. Теза про дива, які народжує децентралізація, лунала дуже часто протягом останніх трьох років. Я й сама в це повірила б, якби не мала щастя спостерігати за іншим боком медалі, проживаючи в селищі міського типу Коцюбинське. «Легені Києва» — це звання вже давно належить нашій місцевості — від найближчої станції столичного метрополітену нас розділяють лише два кілометри. Здавалося, які проблеми можуть виникнути в нас за такого оптимістичного розкладу? Та парадокси є завжди.

Мир досягається не стільки на полі бою, скільки за столом переговорів. Гарантом режиму припинення вогню та роззброєння незаконних збройних формувань на частині окупованого Донбасу може стати місія ООН. На неї покладено завдання стимулювати виведення російських військ з окупованої території й забезпечити закриття неконтрольованої ділянки українсько-російського кордону. Про можливості та ризики перебування миротворчої місії ООН на сході України кореспондент «Урядового кур’єра» говорив з експертами.