Кілька тижнів тому голова батьківського комітету класу, де навчається моя дитина, запустила через вайбер таке опитування: чи бажають батьки, щоб із наступного року наші діти вивчали російську мову — один урок на два тижні  — за рахунок одного з предметів. Опитування проводили на прохання батьківського комітету школи, який з невідомих мені причин ще з вересня дуже переймається, як втиснути російську мову в програму української школи. Після філософських реплік на кшталт «рускій язик па-любому нужен, дєті же всьо равно абщаются, он ім блізок»,  «ну, еслі вмєсто фізкультури» вирішили  все-таки з’ясувати, який предмет має поступитися годинами російській мові. Виявилося зарубіжна література.  «Ой, тагда нєт», — таким, на щастя, був вердикт більшості мам. 

В Україні боротьба за незалежність фактично відбувається на двох фронтах: на сході країни та в міжнародних судах. І там, і там наша країна обстоює свою територію, інтереси постраждалих внаслідок бойових дій громадян, політичних в’язнів. Саме тому Україна подала чи не найбільше скарг до Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ) та інших міжнародних інституцій. На якій стадії розгляду наші заяви, дізнавався «Урядовий кур’єр». 

Президент Петро Порошенко взяв участь в урочистому зібранні, присвяченому Дню вшанування учасників бойових дій на території інших держав та з нагоди відзначення 28-ї річниці виведення радянських військ із Республіки Афганістан. Про це повідомляє департамент прес-служби АПУ. 

«Якщо не ми, то хто? Якщо не зараз, то коли? Я готовий загинути за мою Україну і жалкую лише про те, що можу зробити це тільки один раз». Ці вже крилаті слова належать Героєві України сумчанину Сергієві Табалі, який назавжди залишився 18-річним. Може здатися, що їх написав хтось інший — збагачений життєвим досвідом, хто багато побачив і пережив на своєму віку. Однак доля розпорядилася інакше, наділивши юнака ранньою мудрістю, невимовною жагою до життя, глибокою любов’ю до рідного краю, України, за яку він загинув 6 листопада 2014-го під час захисту донецького аеропорту.   

Лютневої пори 125 років тому Йосиф Сліпий  прийшов на білий світ у селі Заздрість, що на Тернопіллі, аби своєю незгасною любов’ю до Бога, України розтоплювати крижані брили поневолення рідного народу, бути його світочем і вести до весни незалежності. Його життєвий шлях пролягав до зірок крізь терни. Мабуть, недарма це гасло Блаженніший розмістив на своєму пастирському гербі. З честю він пройшов вісімнадцятирічною хресною ходою через більшовицьке пекло: «Нічне ув’язнення, таємні судилища, нескінченні допити і підглядання, моральні і фізичні знущання й упокорення, катування, морення голодом; нечестиві слідчі і судді, а перед ними я, безборонний в’язень-каторжник, «німий свідок Церкви», — писав патріарх у «Заповіті». Сильний духом, вірою, надією та любов’ю, він усе здолав, підняв українську церкву, згуртував українські громади в діаспорі, по-своєму відкрив світові Україну, жив нею. 

Ця історія начебто  зачіпала інтереси лише однієї людини — екс-генерального директора Українського державного науково-дослідного інституту  нанобіотехнологій та ресурсозбереження Володимира Линника. Принаймні таким було перше враження від його листа, що надійшов у редакцію. Однак після зустрічей і спілкування з ним та колишніми його підлеглими стало очевидним, що це зовсім не так. Оскільки Володимир Олександрович на конкретних прикладах довів, що найважливішими для нього є не власні інте­реси, а державні та боротьба з корупцією в Держрезерві. Але про все, як кажуть, по порядку. 

Кажуть, ніщо так не псує відпочинок, як підготовка до нього. Ми звикли залишати на останній день купу недороблених справ, щоб уже в аеропорту йорзати, перебираючи все в пам’яті. А потім кілька днів відпустки витрачати на те, щоб налаштуватися на відпочинок. Утім, не так образливо,  якщо це відбувається на власній дачі. А якщо на омріяному закордонному узбережжі, аби потрапити на яке, ви самовіддано працювали протягом року? 

Тернопільщина приймала учасників Всеукраїнського іконописного пленеру «Вікно у Небо. Зарваниця-2017». Цей проект заслужений художник України Микола Шевчук втілив уже вдруге. Нинішньої  зими до Марійського духовного центру приїхали 12 художників.

Цьогоріч  вибір написання святих на образах залежав від замовлень священнослужителів Марійського духовного центру. Тож художник Володимир Шерстій працював над іконою Св. Юрія Змієборця, Андрій Гульовський — над образом Благовіщення, а Володимир Купецький — Пресвятої Родини. 

Численні штати економістів в апараті державного управління характеризують необґрунтованими, а для бюджету — витратними для утримання. Це підтверджують неодноразові за роки незалежності нібито скорочення працівників цієї категорії управлінців, які ні на що не впливають,  не володіють ситуацією, не мають прогнозів і  перспектив розв’язання наболілих проблем розвитку економіки. 

Відпочиваючи в кафе та слухаючи музику по радіо чи телебаченню, ми зазвичай не замислюємось, що це інтелектуальна власність, за використання якої потрібно платити. Законодавством передбачено, що роялті за використання пісень становить 1%. Однак не все так просто. Бо не зрозуміло, кому його потрібно платити. Адже в Україні існує кілька організацій, які мають право збирати ці платежі.