В Україні боротьба за незалежність фактично відбувається на двох фронтах: на сході країни та в міжнародних судах. І там, і там наша країна обстоює свою територію, інтереси постраждалих внаслідок бойових дій громадян, політичних в’язнів. Саме тому Україна подала чи не найбільше скарг до Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ) та інших міжнародних інституцій. На якій стадії розгляду наші заяви, дізнавався «Урядовий кур’єр».

Кількість має значення

Уже можна говорити про великі блоки судових баталій, які Україна розпочала проти Росії. Протягом останніх трьох років Міністерство юстиції сформувало пул кейсів за заявами України проти Росії у ЄСПЛ.

«Справами проти Росії в ЄСПЛ Україна формує міжнародну юридичну історію. Хотілося б, щоб таку історію розпочинала не Україна і щоб не на нашій території відбувалися бойові дії, але так склалося, — зазначає міністр юстиції Павло Петренко. — З такою юридичною базою, яку надала Україна ЄСПЛ, суд ніколи не стикався. Думаю, що це буде певний прецедент у порядку допиту свідків, проведення засідань тощо. Припускаю: щоб опрацювати такий обсяг доказів, суду необхідно буде формувати нову практику в порядку розгляду цих справ».

Варто нагадати, про які заяви йдеться. Перша стосується окупації Криму і подій, які відбувалися з лютого по вересень 2014-го. У другій фактично йдеться про початок війни Росії на території Донецької та Луганської областей. Третя — продовження справи щодо Криму й Донбасу (2015 рік). У цій заяві зафіксовано порушення прав людини, вбивства, катування, викрадення, знищення наших представників військових формувань, Збройних сил, Нацгвардії. І остання заява, подана до ЄСПЛ, — це справа дітей-сиріт. Вона невелика за обсягом, але надзвичайно важлива. В її межах Україна доводить, що Російська Федерація тісно співпрацює та комунікує з терористичними організаціями, бойовиками так званих ДНР та ЛНР.

«У нас є беззаперечні докази, що саме офіційні прикордонні органи Росії пропустили і сприяли незаконному викраденню українських дітей і перевезенню їх на територію сусідньої країни», — переконує очільник Мін’юсту.

Ще є шоста справа, яка стосується Меджлісу. Вона готова до подачі, але в Мін’юсті чекають на відповідне погодження всіх деталей з колегами з Меджлісу.

«За останні кілька років ми зібрали величезну кількість доказів щодо окупації Криму, які вже подано до ЄСПЛ у межах скарг проти Росії. Передовсім це письмові докази, які засвідчують, що активну фазу підготовки захоплення Криму Росія розпочала ще в 2013 році. За оцінками експертів, цей план розробляли понад 10 років тому, — каже Павло Петренко. — Також маємо документальні докази того, що Росія несанкціоновано збільшила свій військовий контингент в АР Крим. Він вів активну підривну і розвідувальну роботу в місцевих органах влади півострова. Достеменно відомі прізвища посадових осіб Російської Федерації, які ще до Революції гідності координували цю спецоперацію. Крім цього, є покази свідків і документальні докази захоплення в полон цивільного населення і застосування до цих людей тортур. Цю інформацію підтверджують дані українських спецслужб, правоохоронних органів, покази свідків і документальні матеріали, які вдалося здобути Мін’юсту. Тодішні очільники країни, зокрема Янукович і його оточення, керівництво спецслужб не могли не знати про активні дії, які вчиняли російські спецслужби і військові в Криму. Фактично вони були поплічниками і допомагали, щоб у Криму готувалися до його захоплення».

Не менш важливий напрям у судових баталіях — велика кількість справ, які порушують наші громадяни в ЄСПЛ за допомогою Мін’юсту і центрів з надання безоплатної правової допомоги. В індивідуальних заявах українці розповідають про знищення майна, втрату здоров’я, поранення, збитки, спричинені РФ та їхніми бойовиками на території Донбасу та окупованого Криму.

«Усі справи проти Росії у ЄСПЛ перебувають на стадії визначення юрисдикції. Так ЄСПЛ визначає, чи він має право їх розглядати, — зазначає урядовий уповноважений у справах Європейського суду з прав людини Іван Ліщина. — Росія висунула технічні заперечення щодо нашої заяви, щоб затягти процес і всіма можливими способами довести, що ЄСПЛ не може розглядати ці питання».

Доведеться почекати

Україна подала справи й у Міжнародний суд ООН, який є вищим судовим органом. Його юрисдикцію прийняли всі країни—члени ООН. Перша справа стосується порушення Морської конвенції. Друга — порушення Конвенції про заборону фінансування тероризму і справа щодо заборони дискримінації.

«Щодо Міжнародного суду ООН, то вже призначено перші слухання, які відбудуться з 6-го по 9 березня у Гаазі. Вони будуть присвячені питанню забезпечення позову, — зазначає заступник міністра юстиції Сергій Петухов. — Разом з основними вимогами Україна просила суд заборонити Росії вчиняти дії, спрямовані на дискримінацію українського та кримськотатарського населення в Криму, а також сприяти і фінансувати терористичні організації «ДНР» і «ЛНР», які діють на Донбасі. Після ухвалення рішення про забезпечення цього позову контроль за виконанням рішення передають Раді Безпеки ООН. Після цього суд перейде до розгляду процедурних моментів, і лише потім — розгляду справи по суті».

Згідно з практикою Міжнародного суду ООН, розгляд подібних справ займає приблизно 5 років. Проте саме Міжнародний суд ООН може встановити факти, які відбулись у Криму й на Донбасі, й прийняти рішення, яке буде обов’язковим для виконання Росією.

Останній блок — комерційні справи України проти Росії, які розглядають відповідні міжнародні арбітражі.

Крім того, Мін’юст обстоює інтереси держави, щоб не допустити стягнення з України необґрунтованих вимог. Ці справи мають значення і для наших спорів проти Росії щодо майна на території Криму і Донбасу.

Ці заяви ґрунтуються на рішеннях таких міжнародних організацій, як Рада Європи, ООН, Венеціанська комісія тощо. Ці організації документально встановили незаконні факти окупації Криму Російською Федерацією. В основу п’яти заяв України проти Росії в ЄСПЛ лягли десятки тисяч доказів, які збирають наші військові, правоохоронні органи, спецслужби.

На жаль, результату розгляду наших скарг, поданих до ЄСПЛ, доведеться чекати не один рік. Адже в таких інституціях справи швидко не розглядають. Проте торік захисники інтересів нашої держави за кордоном домоглися перемоги в чотирьох судових спорах проти України на загальну суму понад 105 мільйонів доларів.

«Завдяки нашій ефективній роботі суди стали на бік України і відмовили позивачам. Ми перемогли, запобігши збиткам для бюджету, — сказала перший заступник міністра юстиції Наталія Севастьянова. — Але найбільша політична перемога, яка вплине на наші міждержавні позови проти Росії, — справа про скіфське золото з кримських музеїв, яке виставляли в Нідерландах. Тут бачимо послідовну позицію всіх національних органів інших держав, які засвідчують: Крим — це Україна. Вони визнають, що нині півострів — це тимчасово окупована територія, тому майно, яке належить музейному фонду України, не можна передати окупантові, який здійснює там тимчасовий контроль. Саме тому було прийнято рішення про повернення цих музейних експонатів державі Україна».

Так усі факти складають загальну картину, яка свідчить: агресія Росії — порушення міжнародного права, відповідальність за такі дії має нести вище керівництво федерації. Водночас територію України в її суверенних кордонах слід відновити з компенсацією втрат, яких зазнала наша держава через російську агресію.