До 1 червня у бойових бригадах Сухопутних військ, Повітряних сил, Військово-Морських сил та Високомобільних десантних військ буде введено посади військових священиків-капеланів. А до кінця року капелани з’являться у решті військових частин Збройних сил. У Національній академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного було організовано перші пілотні курси підготовки капеланів для Збройних сил. Упродовж двох тижнів 24 священнослужителі — представники всіх конфесій, що входять до Ради у справах душпастирської опіки при Міністерстві оборони, обговорювали проблематику, яка виникає під час роботи капеланів у військах. Також вивчали іноземний досвід служби священиків у Збройних силах інших країн, яким з ними поділилися представники Королівської служби капеланів Канади. 

Докази втручання та фінансування Росією спроб дестабілізації ситуації в Україні оприлюднив голова Служби безпеки Василь Грицак під час спільного брифінгу з Генеральним прокурором Юрієм Луценком. За його словами, СБУ перехопила розмови «офіційного представника» так званого міністерства закордонних справ «ДНР» Костянтина Долгова зі співробітником російських спецслужб Олександром Чуліндіним (він докладно інструктував протеже щодо організації акцій протесту до річниці Революції гідності). Надходили вказівки зробити красиву картинку для пропагандистських сюжетів, посіяти паніку і створити атмосферу недовіри до української влади.  

Іноді батьки лякають своїх малих бешкетників сиротинцем, малюючи  суворе життя дітей без рідних, улюблених страв та іграшок. Однак «Червоне сонечко» не відповідає стереотипам уявлень про державний дитячий будинок.  Миколаївський будинок маляти схожий на елітний дитячий садок чи на сучасний центр реабілітації. Дітей за останні 30 років у ньому значно поменшало, умови життя кардинально поліпшилися. Єдине, що залишається незмінним, — відсутність родини та неосяжне бажання дитини опинитися біля мами. Тут чи не до кожної незнайомої жінки дітки тягнуть рученята і промовляють заповітне: «Мамо!»    

Батько 14 дітей голова фермерського господарства «Маленький оазис» із Гощанського району Олег Поліщук зайшов на корпункт «УК» не на жарт схвильованим: «Чому в нашій державі права рука не знає, що робить ліва?» І пояснив: коли старша донька із зятем були в Німеччині, там зголосилися допомагати українцям. Але зауважили: гуманітарні вантажі мають потрапити безпосередньо до тих, хто їх потребує. Бо не хотіли мати справу з українськими чиновниками. А ось довіра до великої родини Поліщуків, яка добре знає ціну окрайця хліба, у німецьких сім’ях є. 

Виколисаний на землі Богдана Хмельницького і Тараса Шевченка, Семена Гулака-Артемовського та Кирила Стеценка Черкаський державний академічний заслужений народний хор увібрав у себе мелодику, дух і слово українського пісенного мистецтва і підняв його на найвищі вершини. Відомий він не лише своєрідною манерою виконання та багатющим репертуаром, а й знаменитими виконавцями і керівниками. 

Сонце повільно сховалося за похмурий терикон, і довкола відразу помітно посіріло й потемніло. Та всі присутні на терміновому зібранні й без того були кольору подовжніх смуг на їхніх тілах. Тобто аж чорними від горя і жалоби. Траурний настрій польових командирів та інших лідерів колорадських жуків зрозуміти можна. Частину захопленого й контрольованого ними картопляного поля вони вигризли вже майже повністю. Он довкола тільки сухі й пожовтілі цурпалки стирчать замість донедавна свіжих, зелених і розкішних кущів картоплі, помідорів, баклажанів тощо. Зголоднівши, вже не перебираючи харчами, пожерли навіть бурякове й гарбузове листя, але закінчилися й ці невибагливі резерви. І тепер їх дуже дратувало, що зовсім неподалік зеленіє апетитна плантація картоплі, але її господарі виявилися непоступливими і навіть близько не підпускали напівголодних шкідників-листоїдів. 

Не випадково згадався відомий фільм про льотчиків — учасників попередньої страшної війни. По-перше, тему Другої світової вже понад десятиріччя активно використовує, цинічно інтерпретує і навіть тупо дискредитує російська пропаганда. А, по-друге, антиукраїнські пропагандисти, які бомбардують жителів тимчасово окупованих територій Донбасу жахливими та огидними зразками брехні, нагадують пілотів-камікадзе у глибокому піке. Вони й самі стають жертвами свого творчого кредо. Часто повторювана брехня стає правдою й для них самих. І в неї вірять! Поступово під вплив брехні потрапляють і самі носії добровільного божевілля. 

«Нещодавно в нас гостювали школярі з Авдіївки. Психологи й педагоги працювали з дітьми, привчали їх до українських традицій, шанобливого ставлення до рідної мови та культури. Я запитала, чи знають вони, хто такий Тарас Шевченко. Одна з дівчаток і каже: «Да, знаю. Это великий русский поэт». Моєму здивуванню не було меж! Ми маємо навчити цих дітей головного — не боятися бути українцями». Ці слова заступниці начальника управління освіти Рівного і голови міського об’єднання ВУТ «Просвіта» Катерини Сичик й для мене стали холодним душем. 

Нещодавно в «УК» було опубліковано інтерв’ю з тимчасово виконуючим обов’язки директора державного підприємства «Одеський морський торговельний порт» Ігорем Ткачуком. У ньому викладено досить дискусійні та неоднозначні факти, які можуть спричинити необ’єктивний погляд суспільства на ситуацію, що склалася в одеському порту. Тут уже тривалий час працюють приватні оператори, які торік об’єдналися в асоціацію стивідорних компаній Одеського морського порту, щоб координувати свої зусилля, спрямовані на створення прозорих та ефективних умов ведення стивідорного бізнесу (перевалка вантажів). Як почесний президент цієї асоціації вважаю за необхідне надати певні роз’яснення з приводу питань, порушених в інтерв’ю з паном Ткачуком. 

«Мама і тато тепер живуть на небі», — так три роки тому сказала трирічна рівнянка Ашхен Арутюнян на похороні батька. 20 лютого дівчинка залишилася круглою сиротою: її мама відійшла у вічність раніше, а тато, вірменин, який усім серцем полюбив Україну, поклав життя за неї на Інститутській.