Сонце повільно сховалося за похмурий терикон, і довкола відразу помітно посіріло й потемніло. Та всі присутні на терміновому зібранні й без того були кольору подовжніх смуг на їхніх тілах. Тобто аж чорними від горя і жалоби. Траурний настрій польових командирів та інших лідерів колорадських жуків зрозуміти можна. Частину захопленого й контрольованого ними картопляного поля вони вигризли вже майже повністю. Он довкола тільки сухі й пожовтілі цурпалки стирчать замість донедавна свіжих, зелених і розкішних кущів картоплі, помідорів, баклажанів тощо. Зголоднівши, вже не перебираючи харчами, пожерли навіть бурякове й гарбузове листя, але закінчилися й ці невибагливі резерви. І тепер їх дуже дратувало, що зовсім неподалік зеленіє апетитна плантація картоплі, але її господарі виявилися непоступливими і навіть близько не підпускали напівголодних шкідників-листоїдів.

— Карателі зовсім розперезалися! — обурено висловив спільну думку ватажок шкідницької орди Зах. — Нас безжально знищують, ніби так і треба! Куди дивиться міжнародний ето… етно… ентомолог… Коротше, треба кликати на поміч увесь світ! Бо такими темпами ці варвари геть загублять всю нашу доблесну попу… популярніс... Ну, я хотів сказати, нашу популяцію!

— Жах! — аж здригнувся ще один лідер листоїдного угруповання Пуш. — Картоплисти борються з нами всіма можливими й неможливими засобами. Жорстоко збирають нас руками і потім чавлять чи спалюють! Безжально чвиркають на нас токсичними настоями нікотину, полину чи меленого перцю! Нацьковують на нас клятих павуків-ненажер! А ще часто влаштовують різноманітні засідки. Ви ж всі знаєте про недавню трагедію… Карателі підступно розкидали на полі картопляні обрізки шкірки, а коли наші жуки туди сповзлися звідусіль, облили це місце гасом і підпалили! У мене, їй-бо, просто немає слів! Цьому жахіттю і потворному картоплизму треба рішуче покласти край! Чи що? — звернувся він до присутнього на нараді представника військового командування шкідників. Листоїдний полковник Бас, як завжди, не змусив себе довго чекати.

— Згоден — варвари зарвалися… — похмуро вичавив він із себе. — Найдужче при штурмах стратегічних плантацій картоплі та іншої городини дошкуляє активне використання проти нас хімічної зброї: «Децис-У», «Дурсбан -У». А «Конфідор Максі» взагалі не залишає нам ніяких шансів вціліти… Та це ще півбіди. Якби нам протистояли лише звичайні карателі, ми б із ними давно впоралися.

— А що, картоплю охороняють чорти з рогами? — саркастично хмикнув хтось із керівних жуків.

— Гірше! — аж розсердився Бас. — Нам не дозволяють прорвати оборону розкішного картопляного поля кіборги! Хіба ви їх не бачили? Ці карателі, незважаючи на спеку, взувають грізні чоботиська, натягають грубі штани, обличчя ховають за захисними окулярами й маскою. Уявляєте! Та вони навіть без зброї страшні! Але ж захисники своїх плантацій ще чіпляють за плечі балони з жахливими хімічними препаратами і беруть до рук оприскувачі!.. Ні, ми безсилі проти такого опору, і тому всі наші штурми приречені на провал… Хоча, попри величезні втрати, досі не припиняємо спроб таки захопити невелику грядочку. Бодай із помідорами…

Вам, шановні читачі, це нічого не нагадує? І справа не тільки в тому, що забарвлення ненажерливих колорадських жуків — майже копія окремих атрибутів двоногих, м’яко кажучи, шкідників. Тих, які, розв’язавши підлу жорстоку війну на Донбасі й загубивши та покалічивши тисячі людей, залишаються найбільшим горем і карою нашого сьогодення. І ці варвари ХХІ століття, виправдовуючи свої загарбницькі дії, нерідко називають людей, які захищають свою землю, «карателями». Хоча, схоже, вони навіть самі того не підозрюють, що у цьому випадку дуже близькі до істини. Адже загарбники території України: місцеві й російські «їхтамнемає», оперуючи отим терміном, напівсвідомо визнають, що справді заслуговують на найбільшу кару. Причому, судячи з дуже різкого збільшення кладовищ на тимчасово окупованій території, багато з них уже покарані. А іншим персонам, причетним до скоєння страшних злочинів проти України та її жителів, також навряд чи вдасться уникнути цілком заслуженого покарання.