Ця історія начебто зачіпала інтереси лише однієї людини — екс-генерального директора Українського державного науково-дослідного інституту нанобіотехнологій та ресурсозбереження Володимира Линника. Принаймні таким було перше враження від його листа, що надійшов у редакцію. Однак після зустрічей і спілкування з ним та колишніми його підлеглими стало очевидним, що це зовсім не так. Оскільки Володимир Олександрович на конкретних прикладах довів, що найважливішими для нього є не власні інтереси, а державні та боротьба з корупцією в Держрезерві. Але про все, як кажуть, по порядку.
Ретроспектива
Для Володимира Линника структури Держрезерву не є чимось незвіданим. Адже він понад 30 років мав з ними справу як керівник найбільших підприємств хімічної галузі країни, заступник міністра промисловості України, а останні чотири роки роботи — як гендиректор Українського державного науково-дослідного інституту нанобіотехнологій та ресурсозбереження. Цей інститут, до речі, наділений контрольними функціями в питаннях якості продукції, що її Держрезерв закладає на зберігання, але підпорядковується тому-таки Держрезерву.
Розуміючи, що для проведення об’єктивного контролю якості товарів потрібна передусім автономія, з ініціативи Володимира Линника до статуту НДІ внесли зміни, за якими, відповідно до Закону України «Про наукову і науково-технічну діяльність», призначення і звільнення керівника науково-дослідної установи можна здійснювати лише після узгодження з науковим колективом і вченою радою. Це був перший реальний крок у створенні незалежної системи контролю якості товарів і дієвий запобіжний захід від корупції. Оскільки після відмови підписати документи з незаконними вимогами голови Держрезерву останній уже не міг одним розчерком пера звільнити з посади гендиректора інституту. До речі, тодішній керівник Держрезерву Олексій Лелюк підтримав таку пропозицію. Більше того, він, як зазначає Володимир Линник, весь час вимагав від інституту жорсткого контролю за якістю товарів, що закладалися в Держрезерв.
Подальший розвиток система незалежного контролю якості товарів отримала під час розроблення інститутом власного варіанта «Концепції реформування Держрезерву», якою передбачалося перепідпорядкування НДІ Міністерству економічного розвитку і торгівлі. Ідею схвалили в Мінекономрозвитку, проте з приходом у Держрезерв Вадима Мосійчука практичного втілення вона не набула. І зрозуміло чому. Адже інститут хоч і не бере участі в тендерних закупівлях, його фахівці перевіряють усі документи щодо якості товарів. Як наслідок вони можуть краще, ніж будь-які фінансові інспекції чи силові органи, побачити всі сумнівні та збиткові для держави оборудки. Тому для боротьби з корупцією або навпаки її розповсюдженням НДІ є «стратегічною висотою», яку намагається утримувати під контролем голова Держрезерву.
Це сповна відчув і керівник НДІ Володимир Линник, який відмовився легалізувати своїм підписом вказівку керівництва Держрезерву про закупівлю на сотні мільйонів гривень пального, яке не відповідало вимогам щодо термінів зберігання. Як розповів Володимир Олександрович авторові матеріалу, після цього голова Держрезерву пан Мосійчук, мабуть, поставив собі за мету під будь-яким приводом звільнити з посади незговірливого керівника інституту. Оскільки вчена рада і колектив наукових співробітників НДІ під час таємного голосування одностайно відмовили голові Держрезерву дати згоду на звільнення Володимира Линника з посади, то через кілька днів Держрезерв уніс зміни до статуту інституту, прибравши право вченої ради і колективу науковців погоджувати питання про звільнення керівника наукового закладу.
Усупереч державним інтересам
Безумовно, певну роль відіграла і публікація 28 жовтня 2015 року Володимиром Линником статті із промовистою назвою «Євроінтеграція Держрезерву із запахом корупції» в популярному інтернет-виданні. Після неї вже наступного дня голова Держрезерву підписав наказ про перевірку інституту, після якої його керівника звільнили з посади. Наскільки законно це було зроблено, має встановити суд. Саме до нього і звернувся Володимир Линник з позовом про своє відновлення на посаді. Проте тривале уникнення представниками Держрезерву судових засідань може свідчити про те, що їм нічого протиставити аргументам Володимира Олександровича, якого, до речі, найбільше турбує майбутнє інституту, перейменованого в НДІ «Ресурс». Адже відбулося не лише перейменування, а й з діяльності наукової установи повністю зник такий напрям, як нанобіотехнології.
Науковцям інституту, як розповідає Володимир Линник, за активної підтримки тодішнього голови Держрезерву Олексія Лелюка протягом 2012—2015 років вдалося відтворити вітчизняну школу біоелементології, яку започаткував видатний український вчений академік
В. Вернадський. Так в Україні на державному рівні було створено один із пріоритетних наукових напрямів у галузі нанотехнологій, реалізація якого дає змогу виготовляти весь спектр основних життєво необхідних мікроелементів, аналогічних тим, що синтезуються в живій природі. Ці розробки впливають на інноваційний розвиток і експортний потенціал значної частини галузей народного господарства, а їх унікальність ставить Україну на одне з перших місць у світі в цьому напрямі й дає змогу виготовляти багато мікро-елементних комплексів і застосовувати їх у рослинництві, тваринництві, охороні здоров’я, харчовій промисловості тощо.
Нинішній керівник цього галузевого інституту Держрезерву Борис Запталов, який, до речі, працював заступником Володимира Линника, у торішньому інтерв’ю зазначив, що напрям нанобіотехнологій непрофільний і збитковий. Пана Запталова, як і його заступників, можна зрозуміти, оскільки вони, на відміну від свого попередника — доктора технічних наук, зовсім не обтяжені науковими ступенями і званнями. Тому, приміром, можуть не здогадуватися, що, застосовуючи унікальні органічні мікроелементні комплекси, розроблені вченими інституту, можна збагачувати продукти харчування мікронутрієнтами для людей, які перебувають у надзвичайних, стресових ситуаціях, а також щоб захистити їх від хвороб. Важливість цих розробок для української армії офіційно підтвердив міністр оборони Степан Полторак.
Отримані за допомогою нанотехнологій дезінфектанти нового покоління успішно зарекомендували себе в Центральному військовому госпіталі під час іловайської трагедії. У напрямі нанотехнологій з ініціативи інституту виконували бюджетні теми з більш ніж 30 науково-дослідними інститутами України. За завданням Кабінету Міністрів інститут став головною організацією з виконання Комплексної програми збагачення продуктів харчування з метою профілактики профзахворювань у людей, котрі працюють у шкідливих умовах, яку високо оцінив і підтримав президент НАНУ Борис Патон. Про необхідність збереження наукового напряму нанобіотехнологій в інституті писала в листі до Прем’єр-міністра України і Лілія Гриневич, коли очолювала парламентський Комітет з питань науки і освіти.
Припустимо, новий керівник Держрезерву не знав, що інститут отримав міжнародне визнання і став сателітним центром інституту мікроелементів ЮНЕСКО, мав наукові зв’язки з 25 країнами. Але він мав знати, що під час офіційного візиту Президента України Петра Порошенка в Республіку Казахстан 9 жовтня 2015 року було підписано план дій Україна — Казахстан на 2015—2017 роки, який має статус міждержавних зобов’язань. А виконавцем трьох пунктів з українського боку в напрямі нанобіотехнологій став тодішній НДІ нанотехнологій та ресурсозбереження. І хоч під виглядом реорганізації після приходу нового керівництва напрям нанобіотехнологій в інституті ліквідували, зобов’язання України перед Казахстаном залишилися, а договір не денонсовано. Фактично своїми діями голова Держрезерву зриває виконання міждержавних зобов’язань, що не додає позитивного іміджу Україні.
Чекати — мільярди втрачати
Ще більш нищівну оцінку процесам, що відбуваються в Держрезерві, дав народний депутат Віктор Кривенко у зверненні до Прем’єр-міністра України Володимира Гройсмана. Він зазначив, що реформування системи Держрезерву України ще не розпочиналося, попри гучні заяви керівника цієї структури пана Мосійчука про євроінтеграцію та боротьбу з корупцією.
Підтвердженням цих слів може бути рішення Кабміну від 30 листопада минулого року, коли перший віце-прем’єр-міністр — міністр економічного розвитку і торгівлі Степан Кубів після розгляду результатів перевірки Держрезерву заявив: «Я подякував би Державній службі за розслідування, але з огляду на нинішню ситуацію, що зима і потрібне забезпечення відповідальних робіт, пропоную обмежитися сьогодні доганою, а не звільненням і відстороненням його (Вадима Мосійчука) від роботи». Прем’єр Володимир Гройсман зазначив: якщо ситуація в Держрезерві найближчими місяцями не поліпшиться, то щодо його керівництва буде ухвалено кадрові рішення.
Мабуть, зайве наголошувати, що такі оцінки дають не за успіхи в євроінтеграції та боротьбі з корупцією. Нардеп Віктор Кривенко однією з головних причин консервації корупції в Держрезерві називає безпосереднє підпорядкування цій структурі НДІ «Ресурс».
«Система закупівлі побудована так, що спочатку Держрезерв виконує тендерні процедури, постачає товари підприємствам-зберігачам і лише потім інститут відбирає проби і проводить аналізи. Так гендиректор НДІ, по суті, контролює роботу, виконану раніше головою Держрезерву, але водночас підпорядковується йому. У даному разі в керівника Держрезерву є змога протиправно використати службові повноваження щодо свого підлеглого — директора інституту, що є класичним джерелом і виявом корупції», — наголошує народний депутат.
На практиці подібні випадки були не раз. Приміром, у 2009—2010 роках керівництво Держрезерву виконало так звані безготівкові поставки та закупівлю товарів майже на 500 мільйонів гривень. При цьому матеріальні цінності на склади взагалі не постачали, а співробітники інституту, не виїжджаючи на підприємства, підтверджували якість і обсяги матеріальних цінностей за їх одиничними зразками.
І вже за нинішнього керівництва Держрезерву на комбінат «Рекорд» закладено неякісне дизельне пальне. Збитки від цього, за словами заступника міністра економічного розвитку Юрія Бровченка, можуть становити понад 250 мільйонів гривень. При цьому варто нагадати, що Володимира Линника було звільнено після того, як він відмовився давати згоду на закупівлю цього пального.
Тому народний депутат Кривенко, як і більшість експертів, вважає, що НДІ слід передати в підпорядкування Мінекономрозвитку. Оскільки аналіз світового досвіду доводить: у всіх країнах, окрім Росії, контроль за якістю товарів виконують незалежні акредитовані лабораторії, а не кишенькові установи.
«Вкрай дивує в цьому питанні позиція Вадима Мосійчука, який прагне мати кишеньковий інститут і одночасно проводить гучні піар-акції про нібито успішну боротьбу з корупцією та євроінтеграцію. Хоч насправді такими діями консервує корупцію у вигляді архаїчної системи контролю якості товарів, від якої давно вже відмовилися у Європі», — зазначає депутат.
І до цієї думки, мабуть, варто дослухатися, щоб урешті-решт очистити Держрезерв від корупції й казнокрадства, яке не припиняється тут фактично десятиліттями, а збитки держбюджету обчислюються вже десятками мільярдів.
Ми в Google+