Дата 14 червня 2014 року для України, і особливо для українських десантників, назавжди залишиться чорною. Рік тому в літню ніч із Дніпропетровська на Луганщину за наказом високих армійських начальників вилетіли три літаки Іл-76 гвардійської військово-транспортної бригади повітряних сил ЗСУ з військовослужбовцями на борту. Перший успішно приземлився, другий із цих літаків під час посадки в аеропорту Луганська розстріляли терористи із переносного зенітно-ракетного комплексу. Третій — повернув назад. Іл-76 загорівся у повітрі й розбився. Загинули 40 військовослужбовців зведеного підрозділу військової частини А1126 25-ї Окремої парашутно-десантної бригади та 9 членів екіпажу. З них 32 — родом із Дніпропетровської області.

Від Європейського Союзу вітчизняна Державна прикордонна служба отримала автомобілі та оснащення. Церемонія передачі 335 одиниць техніки й технічних засобів (загалом це в матеріальному еквіваленті понад 7 мільйонів євро) відбулася за участі Прем’єр-міністра Арсенія Яценюка, голови Представництва ЄС в Україні Яна Томбінськи та першого заступника голови ДПС Василя Серватюка.
 

«Якось їду в маршрутці, пасажирів не так багато, а водій проїжджає повз зупинку. Тут пасажирка, яка сиділа поруч зі мною, вигукує: «Навіщо ж ви пропустили зупинку? Там же стоять люди, і мій батько теж, ми до лікаря маємо йти! Він стара людина!» І знаєте, пасажири накинулись на ту жінку, мовляв, ви чому нервуєте водія, він має спокійно їхати, щоб нас живими довезти, а то он скільки машин у кюветах опиняється.

Жінка ще намагалася щось сказати, однак кілька пасажирів на неї визвірились так, що вона замовкла. Тільки сльози потекли, каже: «І так завжди. Водії роблять, що хочуть. Бачила раз, водій зайняв місця для якихось своїх знайомих і гроші з них не взяв, а бабцю стареньку з машини просто висадив, мовляв, чекай пільгового автобуса. А коли щось скажеш, то інші пасажири починають захищати водія, мовляв, не чіпайте його, хай їде спокійно, і скажіть «спасибі», що взагалі нас везе».

Напередодні першої річниці другого визволення Маріуполя — цього разу від підтримуваних Росією терористів — там побував Президент Петро Порошенко. Нині це місто знов опинилося на передових рубежах оборони нашої країни, але вже від набагато небезпечнішого ворога — озброєної до зубів армади російсько-терористичних військ. І першим місцем, куди завітав глава держави, була не традиційна в таких випадках владна будівля, а лінія оборони. Справжня. Як понад сімдесят років тому. Тільки не із заходу, а зі сходу. 

13 червня маріупольці відзначають першу річницю визволення міста від незаконних збройних формувань «ДНР», які минулого літа спробували захопити тут владу, але зазнали краху. Відтоді південний форпост України пройшов тест на патріотизм і став символом нескореності й боротьби проти проросійських загарбників. Також рік по тому Маріуполю із його відносно нормальним життям заздрять знедолені жителі населених пунктів, де події розгорталися за сценарієм сепаратистів. Причому багатьох прихованих і відкритих ворогів досі просто душить злість від того, що у місті біля моря люди, зумівши згуртуватися проти агресії, зруйнували плани сепаратистів і дали їм відсіч. Утім, спроби дестабілізувати ситуацію, на жаль, не припиняються, оскільки промислове приморське місто залишається ласим шматком для недругів. 

От дивні якісь ці росіяни! Ну хочете ви увічнити свого імператора на честь 15-річчя славного правління, то й вилийте його із золота! Ні, це не комільфо — так відверто виявити власні азійські риси. А тут якийсь витончений розум народив просто фантастичну і багатозмістовну ідею — встановити на честь 1000-річчя преставлення(!) київського князя Володимира (15 липня 1015 року), який хрестив Київську Русь, пам’ятник у Москві! Щоправда, його відкриття заплановано чомусь на 4 листопада цього року 

 З ухвалення Концепції реформи місцевого самоврядування і територіальної організації влади навесні 2014-го в Україні фактично стартував демонтаж існуючої системи управління на місцях і було започатковано впровадження європейських стандартів місцевої демократії. Законодавче під∂рунтя реформаторським процесам надало прийняття Верховною Радою законів «Про співпрацю територіальних громад» і «Про добровільне об’єднання територіальних громад». Нині напрацювання реформаторів, експертного середовища й громадянського суспільства перейшло в практичну площину.

 10 червня, 9-та година 47 хвилин. Телефоную завідувачу Васильківського районного відділу лабораторних досліджень (колишня районна СЕС) Державної установи «Київський обласний лабораторний центр Держсанепідслужби України» Віталію Кривошею. Представляюся й прошу його як фахівця прокоментувати ситуацію, яка склалася внаслідок пожежі на нафтобазі, у населених пунктах, розміщених поблизу злощасної «БРСМ-Нафти», що під Васильковом. «Отримав, — пояснюю, — редакційне завдання розповісти, як мають поводитися жителі сіл під час ліквідації наслідків пожежі».

Торік 17 червня розвідувальний дозор батальйону «Айдар» потрапив у засідку в місті Щастя Луганської області. На допомогу прийшов весь батальйон і 80-й аеромобільний полк. Однак перший потрапив у ту саму засідку, а другий так і не дістався своїх. Лише резервна група 8-го окремого полку спеціального призначення прорвалася і визволила спочатку батальйон, а потім і розвідгрупу. За ту операцію Надія Савченко заплатила свободою, а молодий командир резервної групи Євген Зеленський — життям. 

 У  Кременчуці на майдані Незалежності попрощалися з Юрієм Дудкою, який загинув під Іловайськом торік у серпні. Його було поховано на алеї невідомих героїв у Дніпропетровську і знайдено за результатами генетичної експертизи. Про це повідомили у прес-службі Кременчуцької міської ради. Напередодні тіло загиблого ексгумували. Після цього його привезли у Кременчук. За традицією, на в’їзді в місто героя зустріли представники Автомайдану. Після завершення церемонії прощання, рівно опівдні, загиблого кременчуківця повезли в село Хоминці Роменського району Сумської області, де живуть його батьки. Там він і знайшов вічний спочинок.