Житомир дочекався власної «народної люстрації». Її представники, крім офіційно заявленого пікету під будівлею головного управління державної фіскальної служби у Житомирській області, утворили «коридор ганьби», через який перед початком робочого дня змусили пройти всіх податківців, і вкинули у сміттєвий бак двох працівників, чиї «самовпевнені фейси» не сподобались активістам. За логікою протестувальників, усі без винятку співробітники фіскальної служби — хабарники і корупціонери, які заслуговують лише осуду, криків «Ганьба!» та стусанів. 

Одна з аудиторій Київського національного університету імені Тараса Шевченка була заповнена вщерть: студенти стояли біля дверей, між рядами, сиділи на підлозі біля трибуни. Кому не пощастило — ловили кожне слово режисера в коридорі. 

Звістка про те, що Олександр Терещенко втратив руки, шокувала. Така новина приголомшить будь-кого. В Миколаєві він особистість відома. Друзі, однокурсники, колеги Сашка люблять, поважають, цінують. Для одних новина насправді стала шоком, а дехто сказав про його вчинок: «Саме він здатен на такий героїзм». 

15 жовтня доброволець Олександр Терещенко, «кіборг» донецького аеропорту, врятував життя багатьом хлопцям. Він узяв у руки гранату, що влучила в укриття, і спробував її викинути. Вона розірвалася в руках. Сашкові відірвало праву руку й кисть лівої. Пошкоджено обличчя, він мало не втратив зір. Муки не зломили бійця. Він живе, мріє й навіть жартує. 

Мати втратила на війні сина, але продовжує працювати волонтером для української армії. Російський актор, що колись зіграв у пропагандистському фільмі про чеченську війну, пожертвував кар’єрою заради того, щоб сказати: «Українці, пробачте нам». Вони й багато інших стали учасниками програми «Хоробрі серця» на каналі «1+1». 

«…Ключі можу передати Швондеру. Нехай він оперує!» Ці слова одного з головних героїв роману Михайла Булгакова «Собаче серце» ніби про нинішню ситуацію, в якій опинився унікальний медичний заклад — Донецький інститут невідкладної та відновлювальної хірургії ім. В. Гусака НАМН України. Тривалий час медики працювали у неймовірно важких умовах, рятували тяжкохворих пацієнтів і сподівалися, що «нова влада» не втручатиметься в їхню роботу. Втім, сучасні швондери від самопроголошеної «республіки» 13 листопада направили в інститут листа, в якому повідомлялося про перепідпорядкування закладу і перенайменування його в «Республіканський центр невідкладної хірургії ДНР». Частина фахівців, а також директор інституту професор Владислав Гринь відмовилися працювати за таких умов і заявили про намір залишити Донецьк і поновити роботу вже на українській території. 

Розпочаті демократичні процеси реформування прокуратури триватимуть, обіцяють депутати. Зокрема найближчим часом планують розробити ефективні механізми, які дадуть змогу проконтролювати доходи й витрати прокурорів, і якщо буде знайдено невідповідність витрат прокурора та членів його сім’ї їхнім доходам, це стане підставою для звільнення з посади. Поки ж депутати напрацьовуватимуть нововведення, прокурори готуються до масштабної реформи, яка суттєво позначиться на їхніх повноваженнях. Яким чином реформа вплине на роботу цього державного органу та на громадян, напередодні Дня працівників прокуратури з’ясовувала кореспондент «УК». 

Побутує думка, що керівник, який за перші три місяці роботи не зміг започаткувати змін на краще, успіху не матиме. На державному рівні політикам і урядовцям не вистачило 23 років, щоб підняти країну. Зате всі вони мають найвищі ранги державних службовців. Чи відповідає формі зміст?
Майдан змів владу, яка дбала виключно про себе. Що далі? Сформовано Верховну Раду.

За покаліченою осколками віконною рамою сплелися воєдино степовий туман та осіння сльота. У заповненому болотом окопі виговорюються один перед одним добровольці: «Хочу, щоб син казав, що його тато — герой-переможець, а не жертва кривавого миру». «Вони хочуть сховатися за високі паркани чи посади. Не вийде! Ми зустрінемо їх там, перед небесними воротами — і я, і мої вояки-соколи, і мої брати з Майдану. Тоді кожен відповість. А може, ще й раніше зустрінемо». 

Серед відомих партійних, державних і громадських діячів минулого століття, які пройшли школу комсомолу, був і Григорій Іванович Ревенко. Він, як і багато інших лідерів комсомолу України, своєю наполегливою працею, активною життєвою позицією, новаторським підходом до справ досяг високих посад у партійних і законодавчих органах України й СРСР. На превеликий жаль, 26 жовтня цього року Г.І. Ревенко пішов із життя і за його побажанням похований на Київщині, в селі Козин Обухівського району. Це коротке слово — данина шани і прояв світлої пам’яті про цю прекрасну людину його однодумців, колег і друзів. 

Україні пощастило не лише на своїх славетних дочок та синів. У її тисячолітній історії чимало гідних сторінок написано чужинцями, для яких українська земля стала другою материзною. Один із перших у цьому ряду — нащадок давнього литовського князівського роду історик, дипломат, філософ, державний діяч Ян (Іван-Степан-Мар’ян) Токаржевський-Карашевич.