— Оце повертаюся додому, у Крим, а серце слізьми омивається, — після знайомства в купе майже порожнього залізничного вагона у поїзді, що прямував на південь, поділилася наболілим огрядна Олена Петрівна, жінка з передмістя Сімферополя. Як розповіла моя попутниця, вона гостювала у дітей: допомагала дочці поратися із довгоочікуваним первістком — нарешті стала бабусею. Але радість від цієї визначної події затьмарилася. 

На плацу в Черкаському обласному військкоматі людно: тут тривають приготування до навчань новоствореного батальйону територіальної оборони області — солдати розподіляють спорядження, готують автомобілі. У класах військкомату тривають теоретичні навчання.
— Батальйон територіальної оборони — це підрозділ Збройних сил України, він сформований переважно з добровольців-черкащан, які мають досвід служби в армії. Решта — місцеві військовослужбовці-контрактники. Чисельність батальйону — понад 400 осіб. Точну кількість з міркувань військової таємниці озвучувати не варто, — розповів заступник обласного військового комісара Олег Захаренко.

Через певні обставини між нашою сусідкою, жителькою села М. Гриник, яка отримала державний акт на землю (на нашу думку, з порушенням), і нами виникла суперечка щодо меж ділянки. Тепер у нас зникла можливість доступу до сараю. Як таке може бути?

Ярослава ІВАНЕЦЬ, село Орелець, Снятинський район Івано-Франківської області 

 У 1947 році мене засуджено режимом Сталіна до 6 років заслання у Сибір. На які пільги можу розраховувати?

Олександра ОПРУНЕНКО, місто Первомайськ Миколаївської області

«Цю каску ми самі зрешетили. Хотіли переконатися, чи зможе захистити, — показують хлопці наскрізь прошитий кулями тонкий метал. — Переконалися: захистить, але бійця, що поруч, аби його не заляпали розтрощені під каскою мізки товариша. Ось в такому дранті нас кинули проти до зубів озброєних бойовиків»…  
Із Чернівців частину особового складу в/ч 1241 відправили до Луганська охороняти державні об’єкти під час масових заворушень. Уже у відірваному від України Криму нахабно господарювали російські війська, вже гриміли бої у Слов’янську, в наповненому бойовими загонами Луганську сепаратисти захопили СБУ, виставивши усім «для науки» тіла закатованих українських «альфівців» з виколотими очима і розпоротими животами.

 Про це міністр економічного розвитку і торгівлі Павло Шеремета заявив під час зустрічі з представниками Коаліції «За вільну від тютюнового диму Україну» — Центру громадянського представництва «Життя» та Інституту Медіа Права.

Залізнична станція Куколка — крайня західна точка Сумщини — поблизу Попівки. Тобто вийшов з вагона і, вважай, уже в селі, яке нічим особливим не виокремлюється. Хіба що за двома винятками. Перший. Не занепадає, як інші, а міцно тримається свого коріння. Другий. Тут є вулиця Журналістів — єдина в області, названа на честь майже 30 тутешніх уродженців, які в різні часи працювали або ж успішно працюють у редакціях газет, журналів, на радіо, телебаченні і, звісно, в інтернет-виданнях. 

Тепер на запитання, як справи, більшість знайомих відповідають: «Молимось і працюємо».

На щастя, Бог почув наші молитви. Вже, вважайте, маємо нового Президента. Простим українцям, на відміну від кандидатів на найвищу державну посаду, вистачило мудрості та здорового глузду не перетворювати волевиявлення на фарс. Це ж тільки на Майдані наші політики «об’єднуються» (чи не заради телевізійної картинки?), а далі у кожного — своя пісня. Людей закликають до єдності, а наступити на горло власній пісні заради України, навіть у просто-таки катастрофічній для її державності ситуації, — зась. От народ і показав їм їхні рейтинги! 

Щоранку біля під’їзду нашої багатоповерхівки, немов мулла на мінареті, голосно кричить двірник. Колоритний дядько з гіркого похмілля та інших поважних причин проводить «політінформацію» для ще напівсонних мешканців будинку, які виходять з нього. Причому свої переконання чолов’яга змінює, як циган коней. Певний час він по-змовницькому підморгував нам: «Слава Україні!» Потім демонстративно причепив чорно-помаранчеву стрічку не тільки на свою сорочку, а й навіть на мітлу, із якою, він клявся, недавно аж квартали гнався за двома нишпорками із «Правого сектору». А днями почав називати останніми словами всіх підряд. «Чим вони там думають? — риторично питав так, що аж шибки та жалюзі на першому поверсі торохтіли. — На що наше місто перетворили?!» 

Міста і села області  досі оговтуються від травневої стихії, коли впродовж кількох годин ночі гірські ріки й невеличкі потічки миттєво вийшли з берегів і наробили лиха і в гірських, і в низинних районах. Перед стрімкими потоками дощової води не встояли ні капітальні шляхопроводи, ні електроопори, ні величезні дерева, ні господарські будівлі. Здавалося б, нищівний паводок 2008 року не повториться, але для жителів гірського Старосамбірського та сусіднього низинного Самбірського і Дрогобицького районів він виявився ще масштабнішим.