Селекторна нарада урядовців із керівниками областей щодо мобілізаційних заходів розпочалася з виступу Прем’єр-міністра Арсенія Яценюка. Однак стосувався він зовсім іншої теми: трагедії з малазійським літаком, збитим напередодні російськими терористами в небі над Україною.
«Ми розпочали незалежне розслідування і звернулися до урядів відповідних країн з тим, аби провести міжнародне розслідування цієї жахливої трагедії, яка, без сумніву, є терористичним актом, — заявив Прем’єр. — Однак бандити поки що не допускають наше Національне агентство з питань розслідування авіакатастроф до місця трагедії».

За розкладом мене підібрали о третій годині ночі. Тихо привітався, познайомились, поїхали за наступними. Коли після четвертої години почало світати, ми поволі, але впевнено виїжджали зі столиці. 
За межами міста не в’їхали, а начебто врізались у густий туман. Красиве видовище, коли будинки, дерева, нічні ліхтарі повільно виринали перед нами і так само зникали. Згадав відомий мультик і подумав: моє уявлення про цю землю, до якої їдемо, є таким же туманним. Я чітко знав, але ще не усвідомлював важливість і... ймовірну небезпеку цієї поїздки. Наші два легкових автомобілі з білим фургоном, забитим під саму зав’язку необхідними речами, набирали швидкість.

Проте станом на 18 липня в Донецькій та Луганській областях без світла ще залишалося 68 населених пунктів. Міністерство енергетики та вугільної промисловості відновило енергопостачання Слов’янська Донецької області на 70% — там проживає понад 130 тисяч осіб. Про це повідомили  «УК» у прес-службі Міненерговугілля. 

Повітря наповнюється пилом і вихлопними газами — на полігон буквально вривається колона танків. Після короткого огляду бойових машин екіпажі шикуються на інструктаж з техніки безпеки та отримання бойового завдання. У межах занять з вогневої підготовки танкісти повинні відпрацювати ведення вогню в умовах оборонного бою та виконати стрільбу штатним артилерійським пострілом з озброєння танка Т-64БВ. 

Ті, кому довелося залишити домівки на сході через бойові дії, нині їдуть по всіх областях держави — до рідних, друзів та на запрошення громадських організацій. Але останнім часом чомусь більшість із них переїжджають саме до столиці. Мотивують тим, що тут — влада, яка повинна їм допомогти. 

З новими обличчями Першого Національного знайомишся вже в коридорі телецентру: на стінах — постери з новими проектами. Загалом тут презентували 15 нових програм, частина яких уже виходить в ефір, але більшість стартує незабаром. У заліку нової команди — реалізовані напередодні президентських виборів «Національні дебати». «Досі не вірю, що ми їх зробили. Що це таке — я ще не зрозумів. І країна, гадаю, теж. Політики самі не знали, як їм готуватися на такий формат прямих ефірів», — сказав автор ідеї та один із модераторів «Національних дебатів», гендиректор НТКУ Зураб Аласанія. 

Упродовж багатьох років на Святій Хортиці ВГО «Всеукраїнська федерація «Спас» спільно із Запорізьким обласним центром патріотичного виховання молоді й Товариством сприяння обороні України проводить заходи козацького вишколу у літньому таборі для вихованців організацій федерації та інших дітей. Тут у спартанських умовах 10 днів живуть школярі від 7 до 18 років — випробовують свої фізичні можливості й силу волі. У незвичайному таборі діють козацькі закони і армійський режим, але його мешканцям це тільки до вподоби.  

Ще наприкінці 1990-х колишній очільник волинських екологів Ростислав Мігас звернув увагу на те, що в регіоні з’являються нові види бізнесу — заготівля виноградних слимаків, що як сировина для ласощів ішли в Європу; очерету, який використовували там для будівництва екологічно чистих та естетично привабливих покрівель; ягід та грибів.

Підприємливі бізнесмени, що промишляли тоді в області, буквально за копійки скуповували в місцевого населення ці ресурси і вже за тисячі доларів продавали їх на Захід. Операції ці проводили так, що область від них майже нічого не мала. Саме на цю обставину тоді й звернув увагу досвідчений керівник. 

 В одній книгарні біля полиць, де охайно виставлені яскраві дитячі книжки, я почула розмову між мамою і донькою. Дівчинка років семи-восьми запитала:
— Мамо, а на цих полицях багато книжок?
— Так, доню, тут стільки цікавих казок! Давай ми з тобою виберемо, купимо і я тобі почитаю.
— Я так хотіла би почитати їх сама, погортати кольорові сторінки, — сумно сказала дівчинка. Вона була незрячою…
Ось уже понад 20 років в Україні для таких дітей не те що не вистачає художньої літератури спеціальним рельєфно-крапковим шрифтом (шрифт Брайля) — її взагалі не видають.