Уперше в світі — ці слова про шість десятиліть їхньої роботи. У  КБ «Південне» та на заводі «Південмаш» створювали ракетно-космічну техніку, якої  раніше не було у світі. «Працювати було цікаво. Ми не мали жодних обмежень, для нас були відкриті будь-які двері й можливості. Ракетну техніку створювали з ентузіазмом», — згадує начальник відділу науково-технічної інформації КБ Олександр Логінов, з яким ми поспілкувалися на презентації книжки «Шістдесят років у ракетобудуванні та космонавтиці». Солідний фоліант з фотографіями і спогадами ракетників днями побачив світ до ювілею «Південного». 

Герой роману «Золоте теля» Остап Бендер стверджував, що на кожного громадянина, навіть партійного, тисне атмосферний стовп силою 214 кілограмів. Із притаманною йому емоційністю Остап Ібрагімович скаржився водієві «Антилопи-Гну» Казимирові Козлевичу: «Це науково-медичний факт. І мені це стало віднедавна важко. Ви тільки подумайте! Двісті чотирнадцять кіло! Тиснуть цілу добу, особливо вночі. Я погано сплю». Делікатний Казимир намагався співчувати великому комбінатору. 

Весна й Великдень пробуджують, оновлюють життя, дарують світло душі, надають снаги. Вони знаходять вираження у народних традиціях, численних символах українців. У Тернополі діє етномайстерня «Коза-дереза». Тут зібралися художники, дизайнери, ткалі, вишивальниці, інші творчі люди, щоб повертати до життя українську етнозабавку через її сучасне сприйняття.
Щороку умільці творять дві великі колекції, тематику яких визначають найбільші християнські свята — Різдво і Воскресіння Христове.

Минулої ночі у відповідь на атаку військової частини Національної гвардії у Маріуполі підрозділи МВС провели операцію з локалізації банди нападників, до якої входило близько 300 осіб. Про це за результатами операції повідомив міністр внутрішніх справ України Арсен Аваков.

Після того, як військову частину нападники закидали запалювальними фугасами та «коктейлями Молотова» і відкрили вогонь по вартових, гвардійці відкрили попереджувальний вогонь. Відповідно до статуту, після повторення атаки — вогонь на ураження. 

Брянка не відразу показує гостям зруйновані фасади колишніх заводів і розбиті, але загратовані вікна своїх колишніх магазинів. Від головної дороги, якою вас везе маршрутка, йдуть відгалуження до шахтарських селищ: Криворіжжя, Краснопілля, Куба і ще з десяток. Вони розташовані на відстані 5—25 кілометрів від центру, але все це — одне місто. 
Селища виникали навколо шахт. Цих монстрів викликала до життя політика індустріалізації в минулому столітті, коли головним будівельним матеріалом цивілізації стало вугілля. До тих часів тут була болотиста місцевість, проводили масштабні кінні ярмарки. Болота осушили. Надра розкрили і стали видавати на-гора тонни чорного золота. Минули роки, змінилися епохи. І тепер з десятка шахт, що тут працювали, потрібними залишилися усього дві: «Ломуватська» та «Вергелівська».

Я вже прочитав і підписав до друку останню сторінку завтрашньої газети, коли підійшов цензор.

— Ось тут ідеться про те, що учні шостого профтехучилища протягом останньої чверті отримали понад півтисячі «двійок»… Треба цю фразу зняти! — сказав він.
— Але ж у «Переліку відомостей, що заборонені до друку…», якщо я не помиляюся, такої вимоги немає... — спробував заперечити я.
— Так, немає. Але обком партії не хоче, щоб таку інформацію поширювали на всю область! Бо вона ілюструє, наскільки низький рівень нашого гегемона — робітничого класу, — не без іронії в голосі закрив суперечку цензор. 

Формування державної морської політики (далі — ДМП) в Україні має супроводжуватися розробкою та реалізацією проектів відповідних загальнодержавних та інших програм. Так, з урахуванням особливостей сучасного етапу розвитку нашої країни благодійна організація «Морський благодійний фонд» запропонувала альтернативну інноваційну ідею, яка зможе мобілізувати спеціалістів морегосподарського комплексу для реалізації завдань ДМП. 

Поки на Донеччині триває антитерористична операція, група невідомих чоловіків у масках на обличчях, озброєних автоматичною зброєю, захопила Донецьку міськраду. Їхні вимоги не відрізняються оригінальністю від попередніх випадків: проведення місцевого референдуму 11 травня і ухвалення Верховною Радою відповідного закону для легітимізації так званого волевиявлення. 

Верховна Рада України у другому читанні ухвалила закон «Про правовий режим забезпечення прав і свобод громадян на окупованих територіях України», яким визначається статус цих територій, встановлюється на них особливий правовий режим, а також визначаються особливості діяльності держорганів, підприємств, установ і організацій. За підтримку законопроекту № 4473-1 проголосувало 228 народних депутатів України.

Відповідно до закону, тимчасово окупованою територією визнаються території Автономної Республіки Крим та Севастополя, повітряний простір над ними, а також внутрішні води і територіальне море України, включаючи підводний простір, їхнє дно і надра. 

Останні події в Криму, який нахабно, цинічно і зрадницьки захопив колишній «старший брат», будуть, напевно, ще багато років предметом осмислення різних політологів, аналітичних центрів та генеральних штабів. Колись, можливо, хтось оприлюднить і приблизні цифри тих, безумовно, колосальних сум, які десятиліттями вкладав північний сусід за завуальованими схемами у «своїх» проросійських маріонеток, чиновників і депутатів, як і в численні «громадські організації» так званих захисників російської мови та російського православ’я на півострові. Але вже сьогодні факт беззаперечний: гроші, які рік у рік не потрапляли на розв’язання гострих соціально-економічних проблем простих росіян, а йшли на обдурення та ідеологічне зомбування пересічного кримчанина, зробили свою справу. Це треба визнати. Більшість населення автономії не стала бойкотувати так званий референдум, не вийшло воно на вулиці із протестами, і коли під дулами автоматів російського спецназу владу на півострові передали в руки ставлеників Кремля. Згадані фінансові вливання на добре прораховані проекти допомогли воякам успішніше виконати операцію з анексії території АРК під гаслом «захисту співвітчизників від бандерівців і неофашистів».