Минулої ночі у відповідь на атаку військової частини Національної гвардії у Маріуполі підрозділи МВС провели операцію з локалізації банди нападників, до якої входило близько 300 осіб. Про це за результатами операції повідомив міністр внутрішніх справ України Арсен Аваков.

Після того, як військову частину нападники закидали запалювальними фугасами та «коктейлями Молотова» і відкрили вогонь по вартових, гвардійці відкрили попереджувальний вогонь. Відповідно до статуту, після повторення атаки — вогонь на ураження. 

Брянка не відразу показує гостям зруйновані фасади колишніх заводів і розбиті, але загратовані вікна своїх колишніх магазинів. Від головної дороги, якою вас везе маршрутка, йдуть відгалуження до шахтарських селищ: Криворіжжя, Краснопілля, Куба і ще з десяток. Вони розташовані на відстані 5—25 кілометрів від центру, але все це — одне місто. 
Селища виникали навколо шахт. Цих монстрів викликала до життя політика індустріалізації в минулому столітті, коли головним будівельним матеріалом цивілізації стало вугілля. До тих часів тут була болотиста місцевість, проводили масштабні кінні ярмарки. Болота осушили. Надра розкрили і стали видавати на-гора тонни чорного золота. Минули роки, змінилися епохи. І тепер з десятка шахт, що тут працювали, потрібними залишилися усього дві: «Ломуватська» та «Вергелівська».

Я вже прочитав і підписав до друку останню сторінку завтрашньої газети, коли підійшов цензор.

— Ось тут ідеться про те, що учні шостого профтехучилища протягом останньої чверті отримали понад півтисячі «двійок»… Треба цю фразу зняти! — сказав він.
— Але ж у «Переліку відомостей, що заборонені до друку…», якщо я не помиляюся, такої вимоги немає... — спробував заперечити я.
— Так, немає. Але обком партії не хоче, щоб таку інформацію поширювали на всю область! Бо вона ілюструє, наскільки низький рівень нашого гегемона — робітничого класу, — не без іронії в голосі закрив суперечку цензор. 

Формування державної морської політики (далі — ДМП) в Україні має супроводжуватися розробкою та реалізацією проектів відповідних загальнодержавних та інших програм. Так, з урахуванням особливостей сучасного етапу розвитку нашої країни благодійна організація «Морський благодійний фонд» запропонувала альтернативну інноваційну ідею, яка зможе мобілізувати спеціалістів морегосподарського комплексу для реалізації завдань ДМП. 

Поки на Донеччині триває антитерористична операція, група невідомих чоловіків у масках на обличчях, озброєних автоматичною зброєю, захопила Донецьку міськраду. Їхні вимоги не відрізняються оригінальністю від попередніх випадків: проведення місцевого референдуму 11 травня і ухвалення Верховною Радою відповідного закону для легітимізації так званого волевиявлення. 

Верховна Рада України у другому читанні ухвалила закон «Про правовий режим забезпечення прав і свобод громадян на окупованих територіях України», яким визначається статус цих територій, встановлюється на них особливий правовий режим, а також визначаються особливості діяльності держорганів, підприємств, установ і організацій. За підтримку законопроекту № 4473-1 проголосувало 228 народних депутатів України.

Відповідно до закону, тимчасово окупованою територією визнаються території Автономної Республіки Крим та Севастополя, повітряний простір над ними, а також внутрішні води і територіальне море України, включаючи підводний простір, їхнє дно і надра. 

Останні події в Криму, який нахабно, цинічно і зрадницьки захопив колишній «старший брат», будуть, напевно, ще багато років предметом осмислення різних політологів, аналітичних центрів та генеральних штабів. Колись, можливо, хтось оприлюднить і приблизні цифри тих, безумовно, колосальних сум, які десятиліттями вкладав північний сусід за завуальованими схемами у «своїх» проросійських маріонеток, чиновників і депутатів, як і в численні «громадські організації» так званих захисників російської мови та російського православ’я на півострові. Але вже сьогодні факт беззаперечний: гроші, які рік у рік не потрапляли на розв’язання гострих соціально-економічних проблем простих росіян, а йшли на обдурення та ідеологічне зомбування пересічного кримчанина, зробили свою справу. Це треба визнати. Більшість населення автономії не стала бойкотувати так званий референдум, не вийшло воно на вулиці із протестами, і коли під дулами автоматів російського спецназу владу на півострові передали в руки ставлеників Кремля. Згадані фінансові вливання на добре прораховані проекти допомогли воякам успішніше виконати операцію з анексії території АРК під гаслом «захисту співвітчизників від бандерівців і неофашистів». 

Народ скаже, як зав’яже. Скільки ниточка не в’ється, а клубочок видно. Навряд чи хтось ще посміє сказати про українців щось образливе на кшталт «моя хата скраю», навряд чи хтось ризикне заговорити про розбазарену армію. Згуртованіший народ спробуйте пошукайте. Це не порожні слова. Підтвердженням цьому стала промова з цифрами і фактами заступника міністра оборони Петра Мехеда під час брифінгу «Виведення військ із Криму, їх розміщення на материку, матеріальне забезпечення та допомога сім’ям військовослужбовців», що відбувся в Українському кризовому медіа-центрі. 

Вони бояться повністю називатися, обмежуючись лише іменем, і просять не фотографувати, оскільки в більшості з них у Криму є родичі, близькі й знайомі. І така необачність, як публічність, може спровокувати проблеми в тих, хто залишився на півострові. Так відбувається через те, що віднедавна в Криму люди мимоволі поділилися на два табори: ті, хто за Росію, й ті, хто бачить своє майбутнє лише з Україною. 
Останніх там недолюблюють, тому ці люди змушені, так би мовити, мовчки відстоювати свою громадянську позицію. А ті, хто не витримує морального (і не лише) тиску, переїжджають на материк.
Про що шкодують та на що сподіваються переселенці з Криму, ми запитали у трьох людей, котрі приїхали з півострова і нині живуть в одному із санаторіїв під Києвом. І хоч усі вони різного віку й жили в різних частинах Криму, щиро вірять, що ситуація найближчим часом владнається і півострів все-таки буде частиною України.

На сьогодні Держінвестпроект України опрацював 250 пропозицій із 25 регіонів країни щодо створення індустріальних парків. Найбільше їх надійшло з Дніпропетровської, Полтавської, Запорізької областей. Проте лише 79 пропозицій відповідають чинному законодавству, і такі проекти можуть створюватися в межах Закону «Про індустріальні парки».