Суспільство

У Національному ботанічному саду імені М.М.Гришка відкрито ділянку корейського традиційного саду. 

Воїн-інтернаціоналіст Сергій Єгоров їхав у відпустку до рідної домівки, у Бучу. На календарі — Новий рік. Чудова нагода зустріти свято у колі рідних. Не кожному в Афгані так щастило. Ось і його триповерховий будинок. Швидко піднявся на другий поверх і подзвонив до своєї квартири. Хвилини очікування здавалися вічністю. За дверима почув неспішні кроки. На порозі з’явилася мати — у чорному одязі, за рік постарішала на десяток років. Сергій був вражений: хто з рідних помер? А мати, побачивши сина, оніміла. Через кілька хвилин вигукнула: «Сину, ти живий?! Ми ж тебе поховали!» — і знепритомніла. З квартири вибігли батько й брат: «А ми днями на тебе «похоронку» отримали»…  

Минулого вівторка світ облетіла тривожна звістка: за розмитим обличчям транснаціональної корупційної гідри, яка дедалі міцніше стискає в своїх тенетах значну частину населення нашої планети, висмоктуючи величезні кошти з кишень громадян та державних скарбниць, експертам Tрансперенсі Інтернешнл (ТІ) вдалося розгледіти приховані риси оборонки —  зазвичай закритої від суспільства зони, що перебуває за грифом «Секретно».

З появою нових правил державної реєстрації прав на землю і нерухомість несолодко зараз тим, хто позбувся цих повноважень: БТІ, а також відділам держреєстрації, що збагатилися нововведенням. Найгостріша проблема, що виникла у бюро, — втрата  40% доходів через зменшення обсягів замовлень. Позбувшись певних повноважень, виникла ще одна проблема — довелося звільняти реєстраторів. Тепер кваліфікованим із понад двадцятирічним стажем спеціалістам немає що запропонувати. «Перейти до реєстраційної служби Мін’юсту змогли лише троє з моїх співробітників, адже у цій структурі є свої працівники, які проходили відповідне навчання та яких відбирали за конкурсом», —  констатувала начальник КРП «СМ БТІ» Тетяна Молошик.  

У дівчини, котра стояла у столичній підземці на станції «Арсенальна», помирала мама — про це великими літерами повідомлялося на картоні в її руках. Знайома чи подруга нещасної, що підійшла за мить, тримала в руках песика. Вони почали аж надто жваво про щось бесідувати, а мене ескалатор повіз угору.  За годину, вже спустившись рухомими східцями, побачила ситуацію зовсім несподівану. Та сама дівчина притиснула свою картонку написом до стіни, а на її звороті діловито виводив чорним фломастером уже інші скорботні слова якийсь хлопець. На пару озиралася не лише я — адже обоє при цьому ще й реготали… 

Поява в родині дитини — велике щастя. Та не слід забувати, що звичне життя такої сім’ї кардинально змінюється. За вітчизняним законодавством майбутні мами спочатку мають право на відпустку у 126 днів (якщо народилося двоє чи більше дітей — у 140 днів) у зв’язку з вагітністю та пологами, яку оплачують роботодавці. Їм же ці кошти компенсує Фонд соціального страхування з тимчасової втрати працездатності.  

Пухнастий і зубастий синоптик Тимко ІІ  не хотів просинатися й добровільно полишати свій будиночок минулої суботи. Тож його хранитель, завідувач кафедри зоології Харківського національного університету імені В. Н. Каразіна, професор Віктор Токарський з розумінням поставився до бажання тварини солодко спати: спершу постукав, а вже потім відчинив дверцята й витягнув байбака з рукотворної тепленької нірки.  

На жаль, гасло «Споживач завжди правий» актуальне здебільшого за кордоном. У нас же взаємини «виробник послуг — споживач» вибудовуються найчастіше на користь першого. Другого ж безсоромно намагаються пошити в дурні. Відчула це нещодавно на «власній шкурі». На дозвіллі люблю дивитися серіали. Раніше — по телевізору. Тож коли 7 років тому укладала угоду з надавачем послуг кабельного телебачення, обрала досить «пухкий» пакет телеканалів, вартість якого, до слова, постійно зростає. 

Не вірте тим, хто стверджує, що у Свята байбака американське коріння. Насправді ще задовго до відкриття Нового Світу наші предки-хлібороби орієнтувалися на прогнози цього гризуна-степовика, аби належно підготуватися до виходу в поле: орати й засівати землю. Дуже довіряли симпатичній тварині в місцях її найбільшої популяції — на території сучасних Харківщини й Луганщини. 

Я інвалід дитинства по зору ІІ групи. Звертався до місцевого відділу соціального захисту громадян із проханням розповісти детально, на які  пільги у зв’язку з цим маю право. Та мені відповіли лаконічно: ні на які. Але я не вірю. Тому вирішив звернутися до газети. Будь ласка, дайте докладну відповідь на моє запитання. Заздалегідь вдячний. М. ПІЗНЮР, м. Деражня Хмельницької обл. 

Певний час тому я отримав у спадщину від батька будинок і земельну ділянку  0,15 га. Будинок розташований на цій ділянці. Нещодавно я подарував цей будинок своєму синові, там він нині мешкає з родиною. А от як передати йому земельну ділянку, не знаю. Будь ласка, надайте мені консультацію з цього приводу. В. КОПЕРЛЬОС, с. Верхнє Водяне Закарпатської обл. 

Ганна Криволап — одна з тих художниць, хто має загострену чутливість до кольору. Ця особливість дала про себе знати ще в дитинстві, коли з-під її пензля народжувалися перші картини. Те, як маленька Ганна легко знаходила кольорові рішення, вражало її тата Анатолія Криволапа — «батька нового українського пейзажу», одного з найдорожчих українських художників у світі. «Моя яскрава абстракція його приємно шокувала, вважав таке моє природне відчуття талантом», — ділиться Ганна. Акцент на кольорі, робота з яскравими барвами — визначальна «криволапівська» ознака, така собі спільність між живописом батька та доньки. Однак теми та сюжети картин Анатолія та Ганни все-таки різняться. А втім, кольористика поєднує Ганнин живопис і з материнською творчістю. У мами, Зінаїди Васіної, знаної художниці-етнографа, Криволап-молодша позичила  етнічну гармонію сплетіння барв.