Якими законодавчими актами потрібно користуватися, якщо з мобільного телефону надсилають різного гатунку небажані, образливі SMS-повідомлення? Яким чином, у разі звернення до суду, можна притягти до відповідальності таку особу та чи може SMS-повідомлення бути доказом?

В. САХНОВСЬКИЙ, м. Львів 

Монополізм радянської держави на створення та поширення інформації, як виявилося, упродовж тривалого часу творив чудеса. Бо про зниження цін до якогось революційного свята, наприклад, розповідали усі газети, радіо, телебачення, численні агітатори під час ранкових політінформацій.

А про те, що на це зниження у цей час практично безкоштовно працюють мільйони засуджених за політичними статтями, мовчали всі. Зокрема й учорашні зеки, які повиходили на волю після відбування строку. Лише після того, як написали особістам підписки про нерозголошення побаченого на колимах і магаданах, соловках і норильськах, комсомольськах-на-амурі та іркутськах... 

— Усе, більше ніколи не піду на Башмета! — обурено випалила фанатично закохана у музичне мистецтво пані Ірина. — Ну свій же хлопець, у Львові ріс, як же він міг поставити свій підпис під таким відвертим наклепом, яким намагаються виправдати загарбницьку політику Путіна у Криму? Замість заступитися за краян, як це роблять видатні особистості світу, підтримав агресію. 

Твердження про те, що українці рішуче засуджують окупацію Криму, агресію північно-східного сусіда, його зазіхання на інші наші території — правильне, але неповно відтворює реальну картину сьогодення. Бо ж ворог — не лише «зелені чоловічки» на півострові та завезені на схід України російські провокатори. І не тільки «штатні» українофоби з мандатами народних депутатів і журналістськими посвідченнями, які десятиліттями жеруть наш хліб і відверто паплюжать наші цінності, миттєво реагуючи на кремлівське «Фас!» та принагідно волаючи «Гвалт!». Ця нечисть є ворогом видимим. 

Учорашнє засідання Верховної Ради  стало знаковим у контексті останніх зовнішніх і внутрішніх подій. Народні депутати ухвалили закон про затвердження Указу в.о. Президента України «Про часткову мобілізацію». За це рішення проголосували 275 народних депутатів із 308 зареєстрованих у сесійній залі.

Верховна Рада АРК 17 березня 2014 року за підсумками так званого «референдуму» ухвалила постанову «Про незалежність Криму». За це проголосували 85 депутатів. Документ проголошує Крим незалежною суверенною державою — Республікою Крим, у якій місто Севастополь має особливий статус. А також просить Росію прийняти Крим до свого складу як нового суб’єкта Російської Федерації. При цьому «Республіка Крим» вирішила звернутися до Організації Об’єднаних Націй, до всіх держав світу із закликом визнати незалежну державу, створену народами Криму. «З дня набрання чинності цією постановою на території Республіки Крим не застосовується законодавство України, не виконуються рішення Верховної Ради й інших держорганів України, прийняті після 21 лютого 2014 року», — сказано в постанові.  

План російських спецслужб із просування на Київ через південь і схід України за прикладом Автономної Республіки Крим провалено. Про це з трибуни Верховної Ради заявив секретар Ради національної безпеки і оборони України (РНБО) Андрій Парубій. «На півдні та сході робляться спроби провокацій за участю елітних спецпідрозділів Російської Федерації», — заявив він і додав, що російські сили вже через тиждень планували так звану хресну ходу на Київ. «Попри те, що стан міліції після відомих подій досить складний, наші сили мобілізовані в цих областях, цей план провалено. У нас достатньо сил, щоб не допустити повторення сценарію, схожого до вторгнення до Криму, в цих областях», — повідомив Парубій.

Уже давно багато, якщо навіть не більшість, вітчизняних телеканалів окупували російські серіали, фільми, шоу тощо. І не за рік чи два до того, як Росія розпочала пряму військову агресію проти України, було зрозуміло: ця екранна експансія має два виміри — ідеологічний та економічний. Топ-менеджмент каналів заплющував очі на перший і пояснював свою контентну політику прийнятною вартістю та зрозумілістю російської ефірної продукції, звичкою глядачів до неї (не будемо занурюватися в питання, а хто призвичаїв). За дужки виносилося те, що купуючи всю цю «ляпанину», українські канали підгодовують російський медіа-бізнес, зміцнюють його виробничий потенціал і послаблюють можливості створення вітчизняних телесеріалів, фільмів та інших екранних продуктів.   

Те, що російські прикордонники минулого тижня багатьох українців не пустили в Росію, вочевидь, було тільки початком посилення уваги до наших співвітчизників, які перетинають кордон сусідньої держави. Уже зранку 15 березня органи прикордонного контролю Прикордонної служби ФСБ Російської Федерації почали цікавитись у громадян України та осіб без громадянства, які хочуть перетнути українсько-російський кордон, чи достатньо в них коштів для проживання у Росії або ж чи є у них гарантії надання таких коштів.   

Якою має бути наша конституція? Чи потрібні нам децентралізація та федералізація? На всі ці питання мають дискутувати, але не раніше, ніж коли українці спільними зусиллями здолають загрозу територіальній цілісності  Батьківщини.
Такою була позиція ініціативної групи вчених Одеського національного університету, виголошена ними під час зустрічі з пресою. Науковці, що поділилися тут своїми поглядами на ситуацію в країні, є представниками одеського Євромайдану, однак запевняють, що їхні погляди поділяє більшість викладачів та студентів вишу, а ректор не зміг долучитися до акції, бо зустрічався з міністром освіти в Києві.