Суспільство

  • Утепляймося і тримаймося!

    Мороз, здається, вирішив  взяти реванш і за відносно теплий грудень: стовпчик термометра  опуститься до мінус 15—20,  а в північній і центральній частині  України — навіть до 26—29. Чи готові  в Україні до зниження температурного градуса — з’ясовували журналісти  «Урядового кур’єра».

  • Едуард ПРИШУТОВ

    На межі реальності й фантастики

    За життя він встиг зробити стільки відкриттів і досягнень, що вистачило б на кілька десятків визначних винахідників і науковців. За 38 років під його керівництвом народилося ціле сімейство Анів — 20 типів літаків і понад 80 їх модифікацій. У його конструкторського бюро не було жодної невдалої моделі, всі створені ним машини швидко запускали в серію.

  • Любомира КОВАЛЬ

    Коефіцієнт за роботу на Півночі

    Певний період працював на Півночі, займався лісозаготівлею в лісах Карелії. Подав документи на обчислення пенсії з довідкою про заробітну плату за п’ять років у Карелії. Отримав відповідь з районного управління Пенсійного фонду, що потрібна довідка з місця роботи на розмежування. Чи означає це, що з 1 січня 1992 року північний коефіцієнт не враховуватимуть, обчислюючи пенсію? 

    Григорій БАЛАНІВСЬКИЙ, село Рогозівка, Чечельницький район Вінницької області 

  • Любомира КОВАЛЬ

    Хто відстоїть наші інтереси?

    Ми свого часу були вкладниками кредитної спілки «Фортеця», яка збанкрутувала. Розпорядник майна повідомив нас про те, що маємо звернутися до Господарського суду Черкаської області для визнання нас кредиторами. Оскільки ми малозабезпечені непрацюючі пенсіонери і не маємо змоги сплатити судовий збір, то звернулися до прокурора Черкаської області із проханням представництва наших інтересів  у суді. Проте отримали відповідь, з якої випливало, що маємо самостійно звертатися до суду. Проте ні юридичної освіти, ні матеріальної можливості для одержання платних юридичних послуг  не маємо. І ще одне. Чому прокурор Черкаської області направляє наші заяви для розгляду прокурору міста Черкас, а не розглядає їх самостійно?

    Сергій ГЕРАСИМЕНКО,  Любов ГЕРАСИМЕНКО, місто Миргород Полтавської області 

  • Олександр БІТТНЕР

    У своїй хаті своя правда й сила

    На перший погляд почесне звання «Заслужений будівельник України», що значиться серед численних регалій голови Адміністрації Державної спеціальної служби транспорту генерал-лейтенанта Миколи Малькова, як для кадрового військового такого рангу видається трохи незвичним. Але це й справді лише на перший погляд, та й то непосвячений. Бо, з одного боку, сам статус Держспецтрансслужби є виразно будівничим, позаяк серед основних її завдань значаться технічне прикриття, реконструкція чи спорудження нових об’єктів національної транспортної системи, а також відбудова транспортних комунікацій, порушених внаслідок надзвичайних ситуацій різного походження. А з другого — значною мірою саме завдяки Малькову очолювана ним служба не словом, а ділом розв’язує одну з найнагальніших соціальних проблем українського офіцерства, а тепер і контрактників — житлову.

  • Героїзм не має строку давності

    Із найближчої рідні жительки села Пристанційного, що на Житомирщині, Марії Мойсієнко додому не повернулося троє братів. Першим на війну 30 червня 1941-го 25-річним пішов найстарший Микола. Він воював у різних підрозділах, зокрема  виконував обов’язки командира шабельного взводу 7-ї гвардійської кавалерійської Житомирської Червонопрапорної ордена Богдана Хмельницького дивізії. В боях за Київ у листопаді 1943 року його було тяжко поранено в голову, після чого він міг на фронт не повертатися, але повернувся. Не зупинило його прагнення дійти до Берліна і друге поранення в обидві ноги.

  • Павло КУЩ

    Дещо про власне трактування

    У безлюдних і важкодоступних гірських районах наукові експедиції продовжують шукати снігову людину. Та не на того натрапили: волохатий відлюдько таки не позбавлений розуму і тому обходить нашого брата десятою дорогою. А тим часом у густозаселених областях степу й лісостепу зустрічі із нами наполегливо шукає не менш цікавий представник роду людського, якому дуже пасує визначення «політикантроп».

  • Оксана ГОЛОВКО

    Не стріляйте у професію!

    Кажуть,  на передовій не буває без втрат, а куля, мовляв, дурепа. Однак лише поодинокий випадок — то випадковість, а кілька — вже тенденція. Журналістку одного з українських телеканалів, яка працювала під час сутички протестувальників з міліцією у  світловідбивному жилеті, поцілили в ногу саме в момент підготовки репортажу. Ще одному колезі прострелили планшет, на якому напис «Преса» був через усю поверхню.
    Міліція прицільно стріляла по журналістах — це підтвердили співробітники парламентської бібліотеки, розташованої на вулиці Грушевського, зі сходів якої працівники ЗМІ вели зйомку. При цьому журналісти були в спеціальному одязі — жилетах з написом «Преса» і з відео- та фототехнікою,  пише LB.ua. Це призвело до того, що репортери почали знімати із себе жилети, оскільки більше вже не вважають себе «недоторканими» під час висвітлення подій. 

  • Світлана ГАЛАУР

    Звільнятись не мають наміру

    Кажуть, що в одну й ту саму річку не можна зайти двічі. Тож і жителька Богодухівського району Катерина Рєзнік, яка втратила улюблену роботу вчителя через свою інвалідність, навіть не сподівалася, що колись зможе повернутися у шкільний клас. Але це трапилося. Здійснити мрію їй допомогли в Богодухівському районному центрі зайнятості, куди жінка-інвалід завітала минулої осені. Тоді, працюючи касиром у сільській раді і потрапивши під скорочення, вона й звернулася до фахівців центру. 

  • Микола ШОТ

    «Галицька дефіляда» смажила-варила

    Уперше фестиваль «Галицька дефіляда» провели торішньої осені, й тоді ж ресторатори домовилися, що стравами галицької кухні можна буде масово ласувати на міському майдані кожної пори року у великі свята, щоб водночас звернути увагу й на народні обряди та звичаї. І ось кілька днів поспіль тривав зимовий кулінарний парад. Звісно, відбувався він під новорічно-різдвяним знаком.

    За словами одного із співорганізаторів «Галицької дефіляди», Ігоря Парія, цього разу ресторатори представляли страви на власний розсуд, тож у різних торговельних ятках можна було скуштувати тієї ж самої куті, кров’янки, пирогів (вареників), голубців чи посмакувати узваром. Як на мене, це не так уже й погано. Адже у тернополян і гостей міста з’явилася можливість скласти власну думку, в якому ресторані краще готують.