Суспільство

  • Олександр ВЕРТІЛЬ

    На Сумщині відкрили ленд-арт-парк «Простір Покордоння»

    Ще наприкінці 90-х років минулого століття в селі Могриця Сумського району стартував масштабний проект прихильників ленд-арт напряму, який у перекладі означає «мистецтво землі» і в якому матеріалом художникам слугують звичайні природні матеріали — глина, гілки, трава, очерет тощо.

    Так творці нового виду мистецтва досягають основної мети — виховують бережливе ставлення до навколишньої природи, формують у підростаючого покоління вишуканий естетичний смак на кращих екологічних зразках і водночас посилюють роль туристської складової у життєдіяльності тієї чи тієї території. 

  • Лариса КОНАРЕВА

    Та йдіть ви в… Інтернет!

    Нещодавно у мене виникла звичайна побутова проблема — забився стік у кухні. Ну хіба це проблема? — скажете. Я спочатку теж так подумала. Звісно, її розв’язання потребує півгодини часу та певної суми грошей, але все досить передбачуване. Виявилося, користуючись попереднім життєвим досвідом, я дуже наївно сподівалася легко, як і раніше, впоратися з цією проблемою. На мене чекали новації від комунальників, про які я ні сном ні духом не відала. Могли б попередити про це хоча б об’явою на під’їзді. Але про все по порядку. 

  • Наталія ДОЛИНА

    Коли сонце купається у воді

    У  народній українській традиції день Івана Купала — це свято літнього сонцестояння, поетичне язичницьке свято торжества сонячного світла й тепла. Це був в уяві наших предків святковий і чудодійний день. Вони вірили, що цього дня сонце у воді купається, а вода і вогонь має очищувальну силу. Тому молодь і стрибала цього дня через багаття і купалася у водоймах.

    На Поділлі й Волині дівчата виготовляють Купала з гілки верби й прикрашають квітами та вінками. На Полтавщині — із соломи, а прикрашають стрічками й намистом. На Київщині та Одещині — з гілок будь-якого дерева. На Слобожанщині — з гілок чорноклена і трави. Дівчата і хлопці перестрибують через купальський вогонь парами. Перед тим, як стрибати, хлопець здіймає з голови дівчини вінок і кладе собі на голову, а на дівчину одягає свій головний убір. На Полтавщині вважають, якщо перестрибуючи, пара не розійдеться, то це знак, що вона вступить у шлюб. 

  • Любомира КОВАЛЬ

    Не відвертайтесь від дитини!

    Кожна людина має свої проблеми. Але батьки часто вважають, що так звані дитячі страхи й переживання насправді несуттєві й навіть смішні. Та це не завжди так. І добре, якщо поруч з дитиною в такий час є вчителі чи друзі, яким можна все розповісти й отримати корисну пораду. Але що робити, коли від дорослих тільки й чуєш «Давай поговоримо іншим разом, у мене немає часу!», а друзі через сварку чи непорозуміння відвернулися? А кому пожалітися дитині, якщо її кривдять у власній родині?
    Про все це можна повідомити, а також отримати дієву допомогу чи корисну пораду від фахівців Національної дитячої «гарячої лінії», яка вже півроку (з 1 січня 2013-го) працює при громадській організації «Міжнародний правозахисний центр «Ла Страда-Україна». Її номер — 0 800 500 225, звернення приймаються щодня, крім вихідних.

  • Людмила ЯНОВСЬКА

    Лесь ТАНЮК: «Мама розшукала нас у концтаборах за томиками Пушкіна»

    Лесь Степанович Танюк, якому вчора виповнилося 75 років, — хоч і мій сучасник, чим дуже пишаюся, та уособлює для мене і дивовижну людину кількох епох, і їхнього літописця. Із того, що енергійно й пристрасно пережив і талановито напрацював сам, що пізнав від свого оточення і від далеких попередників з книжок та інших джерел, він вибудував собі на планеті захопливий і для інших світ, наодинці з яким не занудьгуєш і на безлюдному острові. 

  • Владислав КИРЕЙ

    «Риболовля» через соціальні мережі

    До чого вигадливий нині шахрайський люд! Так тебе обкрутять, що й оком не встигнеш моргнути. Собі на службу навіть соціальні мережі поставили. Закидають наживку й тихенько чекають, коли клюне. Клює!
    А «наживка» має приблизно такий вигляд. На одному з Інтернет-сайтів розміщено інформацію про продаж автозапчастин до різних іномарок. Спокушають клієнтів короткий термін отримання замовлення й ціни, нижчі за ринкові. До того ж зробити замовлення легко, адже на сайті міститься вся потрібна інформація і координати постачальника. Одне тільки: при замовленні перш за все необхідно зробити передоплату — як мінімум половину вартості товару. 

  • Павло КУЩ

    Відень не брав. Медаль брав

    Досі пам’ятаю резонансний випадок 30-річної давнини. Одного ранку, як писав класик, у селі сталася новина: дужий дядько надавав штурханів ветерану Великої Вітчизняної війни. Більше того, брутально лаючись, задирака позривав зі святкового дідового піджака медалі, а деякі з них, розповідали, взагалі забрав собі. Причому сталося подібне якраз у День Перемоги, коли ветеранів війни звично засипають привітаннями, квітами, подарунками та тими ж ювілейними медалями, супроводжуючи все це отим патетичним: «Ніхто не забутий, ніщо не забуте!»
    Зайве казати, що село вжахнулося від такого блюзнірства і цинізму. Дядька — досі цілком нормального і навіть позитивного — засуджували не тільки з допомогою слів-паразитів, адже міліція миттєво відреагувала на заяву потерпілого і взяла забіяку під варту. 

  • Олег ЛИСТОПАД

    Панда просить за Ялту

    Напередодні Дня працівників заповідної справи, який відзначається в Україні 7 липня, авторитетна міжнародна екологічна організація WWF (це на її логотипі розміщено бамбукового ведмедя панду) звернулася до Президента України з відкритим листом, у якому просить не вилучати із складу Ялтинського природного гірсько-лісового заповідника майже тисячу гектарів найцінніших земель на південному схилі Кримських гір.  

  • Леся ОНИШКО

    Твій рядок у Народній книзі пам’яті

    Мабуть, сьогодні мало хто заперечує факт Голодомору 1932-1933 років в Україні. Погоджуються й з твердженням, що в ході катастрофи, спричиненої політикою сталінського тоталітарного режиму, загинуло близько чотирьох мільйонів українців. За цією цифрою стоять долі конкретних людей, які мали свої бажання, мрії, будували плани. Але їхній світ був брутально сплюндрований більшовицькими політичними, економічними, соціальними експериментами. Більшість імен цих людей ще й сьогодні не відома широкому загалу, що вже говорити про глибинні дослідження способу життя покоління 1920—1930 років!  

  • Микола ПЕТРУШЕНКО

    «Всі дні мого перебування в Яготині є і будуть для мене рядом прекрасних спогадів»

    Як і життя, найбільшу повагу віддають Кобзареві люди, які не себе прагнуть прославити на його імені, а люблять його щиро й безкорисливо. Діють не за вказівкою, а за велінням серця. Зрозуміло, через нинішні економічні обставини вони не все можуть зробити для збереження пам’яті про Велику Людину. Через це й змушені звертатись до влади. Ні, не за допомогою. Щоб вона виконала те, в чому присягалась. Що ж маємо?
    Це ж треба так! Очевидці стверджують, що 2 липня 1843 року, коли Тарас Шевченко вперше приїхав у Яготин з Олексієм Капністом до князя Миколи Рєпніна, йшов дощ. Панів запросили в маєток. Поета разом із селянином-візником «забули». Але правду кажуть, що дощ — на щастя. І Тарас Григорович був щасливим у Яготині. Пізніше він напише, що всі дні перебування в Яготині є і будуть рядом прекрасних спогадів.