Ще кілька років тому тенденція масового переїзду з Києва до міст-супутників – Бучі, Ірпеня, Вишгорода чи Вишневого – була непомітною. Нині жителями передмістя у 20-кілометровій смузі стали сотні тисяч колишніх киян. І, прогнозують експерти, найближчими роками ця цифра має потроїтися. Зросла й кількість новобудов. Лише в Ірпені працює з десяток компаній, які сукупно щороку зводять до 100 тисяч квадратних метрів житла. Тож за кілька років тут має з’явитися близько 400–500 тисяч квадратів нових помешкань. Це — закономірний результат попиту, що зростає на приміське житло не лише в столиці, а й у решті великих міст країни.  

Олена та Микола Максимюки із села Хотинь Рівненського району про те, що держава виплачуватиме компенсації за утримання телят, дізналися торік.  Оскільки їхній Зірці незабаром мав виповнитися рік, вирішили заготівельникам її не здавати: як-не-як, порахували, можна буде претендувати на тисячу гривень — чималі, як для села, гроші.  

Церква, пацієнти і держава домовилися переселяти клініку лише в добудоване та обладнане приміщення. Вона, як відомо, розташована на території Києво-Печерської лаври, і розмови про переведення закладу в інше місце тривають давно. Проблема в тому, що перенести цей заклад абикуди неможливо. Адже відділення СНІДу Інституту Громашевського — єдиний у країні медичний заклад національного рівня, що забезпечує спеціалізовану медичну допомогу пацієнтам з ВІЛ.
Нині у клініці лікуються понад 9000 пацієнтів з усієї України. Більшість її обладнання закуплено за кошти іноземних країн-донорів та фондів. Воно унікальне й рятує життя тисячам смертельно хворих українців щороку. Саме щоб зібрати гроші на це обладнання, влаштовували концерти українські зірки шоу-бізнесу, а до Києва приїжджав із концертами Елтон Джон. 

Наприкінці червня п’ять депутатів фракції УДАР на чолі із заступником голови Комітету з питань соціальної політики та праці Павлом Розенком зареєстрували законопроект №2418а. Він передбачає відрахування страхових внесків до накопичувальної системи загальнообов’язкового державного пенсійного страхування і перехід на другий рівень пенсійної системи з 2014-го до кінця 2015 року. Нагадаємо, що перехід до накопичувальної системи можна було реалізовувати ще з 2004 року, коли запрацювало законодавство про недержавні пенсійні фонди (НПФ) та про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування. 

Кінбурнський півострів, який закінчується вузькою косою, розділяє Чорне море та Дніпро-Бузький лиман. Тут збереглися своєрідні піщані й приморські ландшафти, серед яких живуть унікальні рослини і тварини. Споконвіку на Кінбурні уживалися разом люди, звірі, птахи. Не завжди це співіснування було мирним.
Жахливі відео з кістками й черепами, картинки з вовчим оскалом, коментарі з приводу вовків-мутантів з певною періодичністю з’являються у ЗМІ. Рекордна кількість подібних повідомлень припала на січень-березень нинішнього року. Видання рясніли заголовками: «На Кінбурнській косі вовки загризли корову», «На косі з’явилися вовко-собаки», «Місцеві жителі бояться виходити з будинків». І вже повна нісенітниця — «Вовків на Миколаївщині більше, ніж в Іркутській області». Подібна істерія регулярно виникає щодо міфічної тварини чупакабри, яка добре прислужилася видавцям жовтої преси.

Лауреати цьогорічної премії «Глодоський скарб» Лідія Палій та Віра Вовк належать до тієї української діаспори, яка багато зробила для іміджу України у світі. Цікаво, що в юні роки вони в один час навчалися в дівочій гімназії у Львові. Потім доля розвела їх: одна живе в Торонто, друга — у Ріо-де-Жанейро. На жаль, пані Ліда цього року не змогла приїхати на материзну, а ось пані Віра завітала до Києва і звідси вже разом із групою письменників і митців прибула до Вінниці в рамках акції зустрічі письменників із читачами, яку започаткувала Національна спілка письменників України.  

Це просто унікальний випадок: у село Петрівка Бобровицького району, що на Чернігівщині, керівник обласної міліції Олександр Михайлик за неповні два роки приїжджає уже вдруге. І знову з приємною місією: дякувати за надану правоохоронцям допомогу. Адже історія вбивства, яке тут сталося нещодавно, була вкрай незрозумілою: на узбіччі дороги знайшли труп 55-річного жителя столиці, що завітав на зустріч випускників школи. Чоловік уже давно не мешкав у селі, у нього тут не було ні друзів, ні ворогів. З ким він міг за кілька годин законфліктувати аж до трагічного фіналу? 

Що ціннішою стає земля, то більша спокуса для декого заробити на оборудках із нею. Це цілком стосується тієї частини мальовничого українського Полісся, що межує зі столичним регіоном.
— Ігоре Олексійовичу, які прояви цієї загальнодержавної проблеми на Житомирщині?
 —  Серед типових порушень, виявлених органами прокуратури, — перевищення повноважень (порушення компетенції) органами місцевої влади, незаконна зміна цільового призначення земель, неодноразове безоплатне надання земельних ділянок у приватну власність окремим громадянам. Непоодинокі випадки ігнорування проведення земельних торгів при оренді чи продажу землі та навіть факти підроблення документів з метою незаконного відчуження земельних ділянок. 

У приймальному відділенні лікарні Національного наукового центру радіаційної медицини всі пацієнти проходять дозиметричний контроль. Спеціалісти звернули увагу на те, що кількість людей, які отримали внутрішнє опромінення, зростає. Причина проста: пацієнти вживають забруднені радіонуклідами продукти. Здається, таких має бути найбільше з районів Чорнобильської зони. Аж ні –– першість утримують жителі… столиці. 

Події у Врадіївці безумовно увійдуть до новітньої історії України, тому що подібне сталося вперше. Вперше жахливий нелюдський злочин настільки «розбудив» свідомість місцевих жителів, що ті вдалися до активних протестних дій. Вперше за історію України люди штурмували міліцейський райвідділ, а місцева влада виявила свою безпорадність.