Ігор ВИШНЯКОВ,
депутат Ірпінської міської ради
для «Урядового кур’єра»

Ще кілька років тому тенденція масового переїзду з Києва до міст-супутників – Бучі, Ірпеня, Вишгорода чи Вишневого – була непомітною. Нині жителями передмістя у 20-кілометровій смузі стали сотні тисяч колишніх киян. І, прогнозують експерти, найближчими роками ця цифра має потроїтися. Зросла й кількість новобудов. Лише в Ірпені працює з десяток компаній, які сукупно щороку зводять до 100 тисяч квадратних метрів житла. Тож за кілька років тут має з’явитися близько 400–500 тисяч квадратів нових помешкань. Це — закономірний результат попиту, що зростає на приміське житло не лише в столиці, а й у решті великих міст країни.

Житло за містом привабливіше ціною. Так, двокімнатна квартира у столиці площею 60 квадратів обійдеться приблизно у 80 тисяч доларів. Тоді як у передмісті за ці гроші можна купити нову «трійку» на 80–90 квадратів. А зекономлені гроші використати на ремонт. Дістатися центру столиці нерідко можна швидше, аніж з Троєщини, Райдужного чи Позняків. Приміром, із Ірпеня чи Бучі до найближчого метро маршрутка їде хвилин 20, тож більше, аніж годину, ви на дорогу до центру не витратите.

Цікаво, що покупцями квартир у новобудовах у передмісті зазвичай стають молоді сім’ї з дітьми та активна і перспективна молодь. Адже вони дивляться на Захід, де створені всі умови для повноцінного життя у передмісті (проводити своє дозвілля на природі, дихати свіжим повітрям, займатися спортом, виховувати дітей не на асфальті, жити у просторому помешканні) та для роботи у місті-мегаполісі. Тож, за нашими очікуваннями, в Україні, як і за кордоном, зростатиме попит саме на заміське житло. І передусім через потужний потік у міста-мільйонники студентів, робітників і менеджерів середньої ланки. Ринок столичних новобудов досить насичений — неосвоєними лишаються найменш привабливі ділянки. Та ось питання: чи витримає передмістя масовий переїзд? Так, але лише за кількох умов.

Насамперед, якщо буде поліпшене транспортне сполучення між Києвом і містами-супутниками. Що комфортніше робітникам столичних підприємств буде діставатися з дому на роботу, то краще і продуктивніше вони працюватимуть. Ось приклад: нова траса Київ– Ірпінь істотно розвантажила Житомирський і Варшавський напрямки, і вже сьогодні Ірпінь, мабуть, найкраще поєднаний зі столицею цілою мережею маршрутів міського транспорту. І це не враховуючи електричку.

Київ уже не може дозволити собі розкоші мати дитячий садок, школу і лікарню у кожному мікрорайоні –– про соціальні об’єкти думають лише, коли увесь масив уже забудовано житлом. У передмісті ж шансів створити гармонійну атмосферу набагато більше: достатньо зводити одночасно і будинки, і дитсадки, і торговельні площі, як це зокрема створено в ірпінському мікрорайоні «Благодатний».

Слід посилити контроль за псевдоприватною забудовою, з якою стикаються більшість міст-супутників. Виділяючи землю під індивідуальні будинки, місцева влада потім закриває очі на їх перетворення на багатоквартирні. Без відповідних мереж, парковок, ЖЕКів, такі будівлі лише створюють дискомфорт своїм мешканцям, не даючи повноцінно розвиватися передмістю.