Суспільство

 Чи знаєте ви, скільки наших співгромадян за перші два десятиріччя незалежності удостоєні високих державних нагород, зокрема й найвищого звання України? Щороку лише до 24 серпня близько 200 з них стають орденоносцями та медалістами, а найдостойніших (в середньому 19 осіб) за труд і за подвиг увінчують ще й золотими Зірками.

...Уже наступного після силового візиту дня, працюючи над зовсім іншою темою, на територію порту я зміг потрапити лише під виглядом майстра-комп’ютерника. Підприємство почувалося наче в якійсь облозі, а візитерів із мас-медіа тут боялися ледь не більше, ніж гостей із прокуратури. 

 Вчора вперше за 20-річну історію існування Автономної Республіки Крим, учасники самовільного захвату землі почали добровільно звільняти територію в районі кладовища «Абдал», що в Сімферополі. Вже зранку розпочався демонтаж самовільно зведених будівель.

Звістку про те, що мій аккаунт в соціальній мережі «Facebook» виграв мільйон доларів, я сприйняла без феєрверку в емоціях. І не тому, що не вірю в дива — скоріше через те, що не люблю в дивах розчаровуватися. 

 Днями до інфекційного відділення центральної обласної лікарні болгарського міста Бургас  із симптомами гострого гастроентероколіту потрапили близько 40 дітей — переважно українці, білоруси і росіяни. За  попередньою інформацією, наших маленьких співвітчизників і їхніх нових друзів  з табору з одноіменною назвою вклала на лікарняні ліжка неякісна питна вода.

Хочете, щоб і у вас гуляли гучні весілля і веселі хрестини, щоб щасливі бабусі й дідусі бавилися з онучатами, а могили предків шанобливо оберігалися й доглядалися? Для цього, виявляється, треба небагато: перспективу для молоді, щоб юнаки і дівчата не шукали примарного щастя деінде, а маючи хорошу роботу, залишалася у селі.  

Державна програма покращення умов утримання засуджених та осіб, узятих під варту, на 2006—2011 роки залишилася невиконаною — такого невтішного висновку дійшла Рахункова палата України, перевіривши ефективність використання виділених на програму бюджетних коштів. Хто винен, питання традиційно риторичне, тим паче, що й тих самих виділених коштів не вистачило покрити навіть половину потреб відомства. 

В одному з номерів «УК» прочитала сумний матеріал  про стан сільських бібліотек. Справді, бібліотеки і загалом вся культура поза великими містами нині перебуває в занепаді. Але, як відомо, місце порожнім не буває. Замість бібліотек, Будинків культури активно процвітають пивні бари, «точки» з продажу хмільних напоїв, наслідком діяльності яких стали  п’яні розгули, наркоманія, крадіжки, вбивства.

 Зі шкільної лави відомо, що в 988 р. у річці Почайна відбулося хрещення киян. Нині, за всього бажання, згадану річку не знайти. Невже вона зникла? Якщо так, то чому не зникла Либідь, згадки про яку також сягають глибини віків? Та й важко повірити в те, що киян (нехай навіть кількасот) можна було охрестити в маленькій річці. Отже, гарантовано Почайна мала бути достатньо великою. І все ж таки факт залишається фактом: нині Почайни немає.

Свого часу, коли на початку 90-х розбудовувалася зовнішньополітична служба незалежної України, знання іноземної було одним з вирішальних чинників при прийомі на роботу до престижного міністерства. Можливо, тому серед нинішніх українських дипломатів, які дійшли по щаблях службових рангів до високих посад, так багато тих, хто свою першу вищу освіту здобував на філологічних факультетах. Адже іноземна мова — це інструмент дипломата, без якого він просто не зможе працювати. У цьому переконана директор Вищих курсів іноземних мов для дипломатів, викладач німецької мови з багаторічним стажем Надія ПЛЕСКАЧОВА. 

— Беріть-беріть, бо в рядах все одно нічого немає! — люб’язно запропонувала літня жінка в’язку в’яленої тарані, розташувавшись у холодочку прямо біля входу на центральний базар Маріуполя.  — А хіба дозволяють торгувати? — Де там! Ганяють… Та хіба всіх розженеш!? — чесно зізналась вона. Цей короткий діалог — зайве підтвердження того, що всіх мешканців і гостей міста й справді дуже важко переконати утриматися від бажання посолонцювати рибою з Азовського моря чи скупатися там.

 Коли в обласній молодіжній газеті я вів екологічну тему, досвідчений заввідділом безапеляційно повчав: «Ніколи точно не вказуй унікальне місце або поселення рідкісних птахів, бо прийдуть — витопчуть або вполюють». Він мав рацію, як на тоді. Тепер інші часи — і все оригінальне потребує поширення інформації про себе, аби бути затребуваним. Власне, йдеться не про рекламу, а про «слов’ян-кочівників».